Суспільство

  • Оксана МЕЛЬНИК

    Рік без Бориса Возницького

    Минув рік з того трагічного дня, коли обірвалося життя великого Українця, шанованого в світі мистецтвознавця, рятівника і збирача мистецьких скарбів, Героя України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, заслуженого працівника культури України та Польщі, президента Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв, генерального директора Львівської галереї мистецтв Бориса Возницького. Життя дало нам, сучасникам, шанс осягнути глибину і велич однієї з найавторитетніших постатей сучасності. Бо саме Борис Григорович допоміг і допомагає кожному з нас і наступним поколінням не боятися, а сміливо зазирнути у глибину століть, пізнати складну, але таку багату і давню історію, культуру свого народу, свідченням якого є врятовані мистецькі пам’ятки: унікальні твори сакрального мистецтва, ікони, стародруки, скульптури, дерев’яні церковці — наш найбільший скарб, яким він особливо ревно опікувався, бо нищить їх і поважний вік, і наша байдужість. За те, що взяв на себе місію вправного будівничого і впродовж свого життя творив величний храм духовності, що був і залишатиметься нашим надійним оберегом. 

  • Олександр ДАНИЛЕЦЬ

    Карлівський міський голова Володимир Слєпцов: «Моя муза — не з полохливих…»

    Володимир Слєпцов у літературі не новачок, а його творча палітра багатогранна. Йому однаково добре вдаються поетичні й прозові речі, публіцистика. Своїх палких шанувальників мають його гуморески й дитячі вірші, чимало з яких стали піснями. Колеги по творчому цеху належно оцінили доробок полтавця, офіційно прийнявши його в свої ряди. З новоспеченим членом Національної спілки письменників України зустрівся і кореспондент «УК». 

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    Нема рецептів від біди

    Картина, яку довелося бачити ще на початку 90-х, досі не йде з пам’яті. Поблизу центрального ринку в Сумах біля входу в магазин лежав юнак 20–22 років. Худий, виснажений, він силкувався підвестися, однак рухи в нього були рвійні, конвульсійні, розмашисті — на п’яні зовсім не скидалися.

    Коли під’їхала карета «швидкої» і медики оглянули пацієнта, стало зрозуміло: хлопець добряче передозувався наркотиками. І забрали тоді його не до витверезника чи міліції, а до наркологічного диспансеру. Як зараз чую слова однієї жінки, яка стояла поруч: юнак уже не жилець на цьому світі, дні його пораховані. І вона мала рацію. 

  • Орден не прикраса, а визнання заслуг

    Нагородна справа — частина історії кожної країни. Вона віддзеркалює систему цінностей та окреслює коло професійної еліти. Грамотно побудована нагородна система сприяє консолідації суспільства та надихає на нові перемоги.

    Нині до загальнодержавної системи заохочень входять державні нагороди, урядові та відомчі відзнаки. З 2012 року триває реформа відомчих відзнак: систематизовано їх види, уніфіковано розміри, скорочено кількість із понад 400 найменувань до 100. Відтепер міністерства можуть встановлювати не більш як три нагрудних знаки, кількість нагороджень на рік обмежена. Так нагородна діяльність відомств вписана в рамки загальнодержавної системи заохочень.

  • Олег ЛИСТОПАД

    Про Машу й інших ведмедів

    За утримання ведмедиці Маші в не придатних для існування умовах керівника мисливського господарства на Дніпропетровщині оштрафовано на кілька сотень гривень.

    «Непридатні умови» — це тісна клітка розміром 2,4 на 1,8 метра з підлогою-сіткою, в отвори якої провалюються лапи тварини. На шиї у Маші ланцюг. Очевидці стверджують, що бачили на тілі тварини й сліди від собачих зубів, але у мисливському господарстві кажуть, що ніхто Машу не кусав. Мовляв, ведмедицю собаками не цькували, а лише натаскували їх на неї. За словами керівника господарства, собакам на відстані в кілька метрів просто дають понюхати звіра, погавкати на нього.

    Ну хіба ж це страшно, коли на вас гавкає здоровенна лайка, правда? Так, звуки музики, не варто хвилюватися. 

  • Оксана МАЛОЛЄТКОВА

    Доки совість дрімає

    Дбайливі батьки завжди переймаються не лише тим, що їсть, носить їхнє чадо, чим грається, а й у яких умовах грається. Останнє можна легко проконтролювати вдома, чого не скажеш про вулицю. Особливо важко це робити, коли дитячий майданчик у дворі не обгороджений. А такі, на жаль, майже всі. 

    Ось і заходять на них не лише маленькі діти, на яких вони і розраховані, а всі, кому заманеться. І якщо гойдалки та гірки виживають після набігів підлітків (у них чомусь постійно виникає бажання щось зламати), а лавки — після посиденьок веселих компаній, то майданчикам неодмінно в прямому значенні цього слова підмочують репутацію чотирилапі друзі людини.

  • Європейські дороги: залишається тільки мріяти?

    Ще місяць тому Прем’єр-міністр Микола Азаров під час засідання Кабміну висловив невдоволення ходом ремонту дорожнього покриття в Україні. Водночас глава уряду доручив відповідним службам детально перевірити ефективність використання коштів, призначених на ремонт доріг.

  • Наталія БІЛОВИЦЬКА

    Вибухи у Дніпропетровську: рік потому

    Минув рік, як у центрі Дніпропетровська серед білого дня десь упродовж півтори години пролунали чотири вибухи. Кожен наступний був потужнішим за попередній. Всі саморобні вибухівки закладалися у бетонні урни, уламки яких травмували людей. Внаслідок вибухів постраждала 31 особа, в тому числі 11 підлітків. 

  • Олександр БІТТНЕР

    Віталій Комарницький: «Служимо українському народові!»

    Учора Луганський державний університет внутрішніх справ імені Едуарда Дідоренка відсвяткував 20-річчя з дня свого заснування. Історія цього навчального закладу розпочалася 1993 року, коли вийшла Постанова Кабінету Міністрів  України про створення училища міліції. Про становлення і розвиток міліцейського вишу розповідає його ректор, доктор юридичних наук, професор, заслужений будівельник України, академік Міжнародної академії науки та практики організації виробництва, полковник міліції Віталій КОМАРНИЦЬКИЙ. 

  • Олег ЛИСТОПАД

    Не чіпайте мого ялтинського лісу!

    Не пробачу. Тим, хто нищить Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник, — не пробачу. Тим, хто лобіює передачу найцінніших лісів цього заповідника під забудову. Тим, хто таким чином нищить Ялту і весь Південний берег Криму як курорт, як унікальну оздоровницю.

    Мова про майже тисячу гектарів лісів, які хочуть забрати у Ялтинського заповідника. Офіційно — для «розвитку» селищ Великої Ялти. Неофіційно — для дерибану під забудову. Але хоч би якою була причина вивести з-під суворої охорони зарості кримської сосни та ялівцю — результат буде один: втрата величезною територією Південного берега Криму курортної функції. Втрата найціннішого — кліматичного чинника. Який забезпечує — поки що — лікування бронхолегеневих та багатьох інших захворювань.