«Капітане, капітане, усміхнися», — співали жартома друзі. І Андрій усміхався по-дитячому безтурботною усмішкою. Від того бійцям його роти ставало тепліше. Ніби не так дошкуляв мороз. А далека домівка ставала ближчою. Бо якщо командир так усміхається, то буде свято й на нашій вулиці. 

З усіх фотографій він усміхається і дивиться на нас щиро і світло. Був життєрадісною людиною, любив мотоцикли і рок-музику, займався історичними реконструкціями, спортом — цікавився східними єдиноборствами, був членом Федерації фунакоші шотокан карате України. «Тримаємо позицію. Весело», — написав Олександр Черніков останню в житті есемеску й надіслав її другові під час запеклого бою, з якого не повернувся. 

Під час першої київської зустрічі міжнародних експертів з питань історії та пам’яті Голокосту експерти обговорювали концепцію меморіалу, який планують відкрити у нашій столиці 2021 року. Ініціативу створення такого меморіалу торік восени висунув Президент Петро Порошенко. «Створення меморіалу Голокосту в Бабиному Яру стане символом об’єднання нації та матиме величезне значення для всього світу», — сказав Президент і закликав українську та світову спільноту долучитися до цієї ініціативи.

Ідею створення меморіалу підтримує київська влада і особисто міський голова Віталій Кличко. До ініціативної групи з його створення увійшли головний равин України Яков Дов Блайх, лідер рок-гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук, екс-президент Польщі Александер Квасьнєвський, колишній міністр закордонних справ ФРН Йошка Фішер, відомий радянський дисидент та ізраїльський політик Натан Щаранський та інші. Фінансуватимуть проект за рахунок пожертв громадських організацій та окремих громадян.

Кореспонденту «УК» вдалося поспілкуватися в Києві з учасником першої експертної зустрічі щодо майбутнього меморіалу старшим науковим співробітником Інституту вивчення війни, Голокосту і геноциду (Амстердам) Карелом Беркгофом, який, як з’ясувалося, чудово володіє українською мовою, що й довів під час нашої розмови. 

Гаслами інавгураційної промови 45-го президента США Дональда Трампа, яка видалася чи не найкоротшою в історії країни, стали: «America first!» (Америка перша!) та обіцянка народу Сполучених Штатів зробити громадян країни джерелом влади. І першого тижня після складання присяги та вступу на посаду президент Дональд Трамп взявся до реалізації своїх найрезонансніших обіцянок. 

Зазвичай театр бачимо через акторів і режисерів. Наш сьогоднішній гість знає про театр, без перебільшення, все. Бо пройшов різні його сходинки — від актора до директора.

Михайло ЗАХАРЕВИЧ, генеральний директор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, — в українському театральному просторі людина авторитетна. Недаремно багато років очолює Асоціацію директорів театрів. А коли вийшла його ∂рунтовна монографія «Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка — динаміка соціокультурних перетворень», то його визнали істориком театру. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Чи може правда бути ворожою?

Дорога сліз індіанця черокі

Донецький урок справжнього патріотизму 

Разом з модернізацією системи Міністерства внутрішніх справ, що спричинила гарячі суперечки про плюси та мінуси в роботі патрульних поліцейських, не менш гострі дебати виникли і щодо самої підготовки правоохоронців нової формації. І не лише у фахових колах. Бо хоч би що ми говорили, а за будь-якої біди-загрози передовсім звертаємося до поліції — по допомогу. Отож як навчати слідчих, дільничних інспекторів, оперативників, які знання та навички їм давати, цікавить кожного українця. Адже у підсумку хочемо бачити в поліцейському високопрофесійного патріотичного людяного захисника, а не каральне знаряддя держави. 

...З такою собі посмішкою на кутні вже агонізуюче Чорноморське морське пароплавство один час називали «сухопутним». Бо морські його активи країна розтринькала ще на початку 90-х, і нічого морехідного колись надпотужне ЧМП вже давно немає. Залишились якісь адмінспоруди, бази відпочинку тощо. Аж ось виявилося, що в Одесі може існувати не лише пароплавство без пароплавів, а й порт ... без докерів. Про цю ситуацію наша розмова з начальником Одеського морського торговельного порту Ігорем ТКАЧУКОМ. 

Підступна гібридна війна, що вже майже три роки триває на Донбасі, багато чого навчила тутешніх людей. За той час, поки «рускій мір» свідомо й послідовно перетворює окрему частину донедавна потужного промислового і густозаселеного краю на пустелю, його жителі пройшли найсуворішу в житті науку — навчилися виживати. Люди на слух безпомилково визначають розриви 120-міліметрових та 152-міліметрових боєприпасів. І навіть дошкільня автоматично сполохано вбирає голову плечі, почувши на перший погляд симпатичні назви «васильок», «гвоздика», «тюльпан» чи «акація». Бо йдеться не про барвисту клумбу, а про грізні мінометні чи артилерійські системи, снаряди й міни яких дуже часто вибухають поблизу домівок чи влучають у них. 

З Георгієм Кандибуром познайомилися понад десять років тому. На інтерв’ю до нього прийшла з донькою — ученицею молодших класів. Георгій Романович саме вів заняття з підготовки до школи. І моя дитина, і дворічки відсиділи на ньому всі дві години, пороззявлявши роти — так їм було цікаво. Про власну школу Георгій Кандибур тоді ще мріяв, але згодом таки домігся її відкриття. А днями він написав відкритий лист на ім’я міністра освіти Лілії Гриневич, де виклав свою концепцію шкільної реформи. Про це наша розмова.