Для воїнів 95-ї окремої аеромобільної бригади першим знайомством із підступністю і ницістю добре озброєних бойовиків стало блокування військових колон на підступах до Слов’янська натовпами цивільного населення. У вираженні громадянської позиції, навіть сформованої під впливом агресивної і брехливої путінської пропаганди, не було б нічого злочинного, якби вже невдовзі з-за спин жінок з дітьми не полетіли «коктейлі Молотова» і не вдарили автоматні черги. 

Волинянин Павло Чайка вже 8 років служить у Миколаєві. Призваний на строкову службу в десантні війська, згодом перейшов на контракт. Два роки — у «Беркуті», потім знову повернувся до 79-ї аеромобільної. З дитинства мріяв бути військовим, тому й закінчив військовий ліцей. Коли вже став справжнім армійцем, навіть не ображався на закиди знайомих: «Навіщо тобі армія? Ані грошей, ні слави». Відповідав: нормальна робота, і я її виконуватиму. Мабуть, тому й досі щиро дивується, чому таку «скромну» працю держава відзначила високими нагородами. 

Днями до редакції «Урядового кур’єра» зателефонував роздратований читач і звинуватив журналістів у брехні. Йшлося про матеріал, опублікований у №42 від 6 березня «За чий рахунок мають повіряти лічильники», де зокрема були роз’яснення Антимонопольного комітету України з приводу того, що повірка квартирних засобів обліку води здійснюється за рахунок надавача послуг. Хоча відомо: кияни за повірку лічильників платять самі. Наш читач розповів: прочитавши це, зателефонував у Київводоканал, але там отримав відповідь: повірка лічильників досі не входила до складу тарифу. Тож чоловік і вирішив, що його обдурює і надає неправдиву інформацію саме наше видання.  

Багаті, ой які ми багаті на наукові таланти! Пересвідчуєшся в цьому, переходячи від одного виставкового стенда до іншого в Інституті електрозварювання ім. Є. О. Патона, де проходив ІХ Всеукраїнський фестиваль науки. Його завдання, зазначив президент Національної академії наук Борис Патон, — викликати інтерес та виховувати позитивне ставлення до науки. 

Упродовж кількох днів охочі мали безліч можливостей пізнати себе, свою культуру та культуру інших народів. Усього до Києва злетілося 200 майстрів з України та інших країн, як ось Литви, Туреччини, Грузії тощо. «УК» пройшов відстань від давніх часів мистецтва американських індіанців південного заходу (спецпроект фестивалю) до сьогодення. Тож ділимося враженнями. 

Недавно, перебуваючи в селі на Черкащині, зайшла на сільський базар і була вражена ось чим. Єдина ятка, до якої стояла черга, — та, де продавали засоби захисту рослин, зокрема й те, що використовують, щоб не росли бур’яни. Люди брали цю отруту для власних городів! Найцікавіше, що продавець, вочевидь, сам не був поціновувачем свого товару: коли молода пані попросила продати щось, щоб посипати полуничну грядку проти бур’янів, то він кілька хвилин буквально вмовляв її не купувати цієї шкідливої гидоти. 

Питання соціального захисту цікавлять та хвилюють, напевно, більшість українців. І кожному болить щось своє — субсидії, пенсії, допомога у працевлаштуванні, а переселенцям з Криму та сходу ще й пошук житла та виплата держдопомоги. З найгострішими з тих, які надійшли від наших читачів, «УК» звернувся до міністра соціальної політики Павла РОЗЕНКА. 

Посівна у краї проходить у складних умовах: несподівано дощова погода, жодного форвардного контракту з Аграрним фондом України, що дало б змогу взяти безвідсотковий кредит на добрива та пальне, мінування близьких до лінії розмежування земель. Розраховувати аграріям доводиться лише на талан та власну кишеню.

Торішні ціни на соняшник та кукурудзу (вдвічі вищі, ніж зазвичай) зумовили «моду» на них серед аграріїв нинішньої весни. До того ж через постійні дощі у краї не змогли в оптимальні терміни посіяти ранні ярі зернові.

«Вісімнадцятого травня ми всі — кримські татари!». Такі гасла майорять на рекламних щитках столичного метрополітену — як нагадування про День боротьби за права кримськотатарського народу. Цю скорботну дату нація зберігає в пам’яті вже 71 рік поспіль з часів кривавої депортації її представників із нині анексованого Росією півострова Крим до Середньої Азії, Сибіру та Уралу. Загальна кількість депортованих перевищує 200 тисяч осіб. 

Найбільше брешуть після полювання, під час війни та перед виборами. Однак якщо перше та третє не є катастрофою: просто не вір, не голосуй за гречку — і  буде тобі щастя, то брехня під час війни часто буває фатальною.

Днями у Росії знайшли ще одне ймовірне поховання вояків, загиблих на Донбасі. На їхніх безіменних могилах, звісно, написано «защитнику отечества», а треба було б викарбувати великими буквами: «туристові», який не вмів користуватися компасом і картою та заблукав у чужій державі.