У село Черепашинці на Вінниччині провели водогін. Це була б подія, можливо, лише районного масштабу, аби не один істотний момент. Саме на прикладі цього проекту його організатори змогли показати, як громада зможе сама вирішити будь-яке питання, що належить до сфери комунального комфорту. 

В останні дві доби повідомлення із західної частини країни схожі на фронтові. І це так! Бо змагання зі стихією — справді боротьба, а ціна питання — людські життя. Чи довго витримаєш без їжі, води на морозі в хуртовину? Страждання людей, що опинилися у сніговій пастці, — не жарт. А праця рятувальників у надзвичайних умовах — подвиг. Журналісти «Урядового кур’єра» розповідають, що відбувається у місцях, охоплених негодою.  

Україна має бути сучасною, впливовою та успішною державою — на досягнення цієї мети спрямована зовнішня та внутрішня політика влади. Такими словами глава держави розпочав свій виступ, наголосивши на тому, що зміцнення України — це зміцнення Європи. А більша стабільність для нас — додатковий важливий фактор стабільності регіону.
Президент зазначив, що Україна створює умови для залучення інвестиційних ресурсів, реалізації масштабних спільних проектів, укладення нових контрактів для вітчизняного бізнесу: «Україна відкрита для іноземного капіталу, ідей та інновацій. Наша економіка — стабільна, а правила гри у ній — чіткі та прозорі». 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Державний бюджет України на 2013 рік

Прем’єр-міністр Микола Азаров узяв на особистий контроль роботи з ліквідації наслідків стихії в ряді населених пунктів України. Зокрема глава уряду доручив відповідним міністерствам і відомствам у максимально стислі терміни забезпечити підключення до мереж електропостачання знеструмлених населених пунктів.
Микола Азаров зобов’язав низку міністерств і відомств терміново забезпечити надання місцевим органам виконавчої влади та обласним енергопостачальним компаніям допомоги наявними силами та засобами у відновленні роботи об’єктів електропостачання, забезпечивши безперебійну цілодобову роботу спеціальної техніки, сил та засобів для своєчасного прибирання і розчищення доріг. 

Стабільна обстановка в містах і селах — результат роботи правоохоронних органів. Забезпечення порядку вимагає значних зусиль від дільничних, співробітників патрульно-постової служби, оперативників та інших представників органів внутрішніх справ. «УК» поцікавився в Урядовому контактному центрі, як громадяни оцінюють роботу міліції. 
«Упродовж 11 місяців цього року на урядову телефонну «гарячу лінію» та через Інтернет звернулося 8813 заявників із питань, що стосувалися компетенції МВС (8403), департаменту ДАІ МВС (394), департаменту Державної служби охорони МВС (16)», — зазначили в управлінні взаємодії з громадськістю Урядового контактного центру.  

Вибух у Стаханові стався увечері 14 грудня на третьому поверсі цегляного будинку. Поранення різного ступеня тяжкості отримали п’ятеро осіб. Двоє з них у важкому стані, за їхнє життя борються в реанімації Луганської обласної лікарні. Ще два десятки людей залишилися просто неба в майже 13-градусний мороз. А кілька десятків городян, хоч і не втратили квартири, однак теж відчули зимний подих драми: вибух був такої сили, що в сусідніх будинках вибив 211 вікон.
Нині створено комісію зі встановлення причин надзвичайної події та надання допомоги постраждалим.

Зайве пояснювати, що сохатий у наших лісах — найбажаніший мисливський трофей. Звісно, можна моралізувати з приводу того, що лосі і олені щороку самі скидають роги, потрібні їм насамперед для рицарських турнірів під час шлюбних гонів, тимчасом як люди чомусь цінують ці окраси лише «в комплекті» з головою безневинної тварини. Втім, мисливські уподобання, як і пристрасті футбольних фанатів, — поза межами розуміння приземленої логіки, з чим доводиться миритися.  

Іде через віки Україною добрий Святий Миколай. Здавна його свято — особливе, хвилююче, казкове, яке вже давно вийшло із суто релігійного спрямування та стало воістину всенародним. Адже завжди цього дня малюки (та й чимало дорослих) знаходять під подушкою подарунки від свого найулюбленішого Святого. 

Багато забулося з поїздки до Парижа наприкінці 1990-х. І річ не в часі, що минув. Вочевидь, у пам’ять врізається най-най-най… Як ось цей епізод, коли разом із земляком далеко за північ поверталися до готелю на одній з околиць французької столиці. Підійшовши до «зебри» на нічній і абсолютно порожній трасі, почули гуркіт авто. За усталеною радянською звичкою зупинилися біля бордюру, аби пропустити машину. 
Через кілька секунд автомобіль під’їхав, однак метрів за 15—20 від пішохідного переходу загальмував. Ми також «увімкнули гальма», не знаючи, що на умі у власника машини.