Простим виходом із складної ситуації для тисяч тимчасово непрацевлаштованих чернігівців і жителів області стали громадські роботи, за які платять гроші. «Те, що у нас є непрацевлаштовані люди, ще не означає, що їм ніде докласти рук», — така справедлива думка прозвучала в одному з віддалених районів. І це справді так. Практично у кожному селі, де мешкають переважно пенсіонери, знайдеться робота, котра потребує молодих і дужих працівників. Особливо така потреба відчутна навесні, коли скрізь причепурюють і впорядковують території населених пунктів. Не тільки робочі, а й майстровиті руки нині затребувані на будівництві та ремонті об’єктів соціальної сфери. Багатьом непрацюючим жителям навколишніх сіл дають можливість заробити і принести в родину кошти лісництва, у яких додається турбот під час весняної кампанії з насадження молодих дерев.  

У спортивному комплексі Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», де проходив ярмарок робочих місць, організований Харківським обласним центром зайнятості спільно з «політехом», яблуку ніде було впасти: ознайомитися з вимогами сучасного ринку праці та поспілкуватися з роботодавцями прийшли не лише випускники, а й студенти молодших курсів вишу.  

Кримський моряк, не знайшовши роботи на Батьківщині, вирішив пошукати щастя на російських суднах. Через офіційну одеську фірму підписав угоду, де були прописані всі умови співпраці з роботодавцем. Зібрав необхідні речі, попрощався з родиною і з легкою душею вирушив до сусідньої держави. Разом з новоспеченими працівниками його розмістили на кораблі, що більше нагадував іржаве корито. Перші три доби на судні ніхто не спав, бо ловили крабів, аби наповнити трюми. Потім їм дозволяли спати 4 години на добу по черзі, скрутившись клубочком на лаві. Годували весь час гнилою капустою. Протестувати не було сенсу, бо могли відібрати навіть таку їжу, та й судно було далеко від берега. Хто почує, про що ти там волаєш? Надія у людей з’явилася, коли до корабля підійшов катер прикордонників. Але ті, не звернувши увагу на знесилених людей та їхнє прохання, піднялися до капітана, який їх «підгодовував» грошенятами. Отримавши своє, поїхали геть.  

Обласна служба зайнятості на ринку праці Волині утвердилася одним із найпотужніших гравців і продовжує набирати авторитет. Про це, зокрема, свідчить той факт, що протягом минулого року її працівники допомогли знайти потрібну роботу і працевлаштували понад 24 тисячі волинян. Любитель військових аналогій може пожартувати, що це фактично дві повнокадрові мотострілецькі дивізії за штатами військового часу!  

Буваючи на промислових підприємствах, спілкуючись із його керівниками, легко зробити кадровий висновок: у цих колективах катастрофічно не вистачає фахівців робітничих спеціальностей: токарів, слюсарів, зварників, малярів, мулярів… Це ж констатують і в центрах зайнятості, хоч із певним застереженням — бажаючі працювати є, а ось роботодавці не поспішають надавати їм робочі місця. Мовляв, сучасні виробництва потребують спеціалістів нової формації, а їх гостро не вистачає.  

Молодь традиційно зараховують до найвразливіших категорій населення на ринку праці. Головним обмеженням конкурентоспроможності цієї соціальної групи є відсутність або недостатність практичного досвіду роботи, для молодих жінок — також сімейні обов’язки, пов’язані з народженням та вихованням дітей.   

Представники старшого і середнього поколінь добре пам’ятають часи, коли наявність диплома про освіту (навіть середню спеціальну, не кажучи про вищу) майже автоматично гарантувала роботу. Зазвичай випускники шкіл намагалися вступити до інститутів і технікумів, по закінченні яких розпочинали самостійну трудову діяльність.  

Спілкуючись з такими підприємцями, важко повірити, що колись вони перебували на обліку як безробітні і їх охоплювали тривога і страх. Адже залишитися без роботи означало опинитися  перед складною життєвою задачею з багатьма невідомими. На щастя, поряд були спеціалісти служби зайнятості, які допомагали в той скрутний час вистояти перед труднощами і зрештою стати переможцем у такому складному протистоянні.  

Педагогічний колектив ДПТНЗ «Житомирський професійний технологічний ліцей» усвідомлює, що нині в розвитку навчального закладу особливу роль відіграє соціальне партнерство, тобто нова система взаємодії ПТНЗ і роботодавців в організації навчання і працевлаштування випускників. Прогнозування розвитку ліцею здійснюється з урахуванням розвитку економіки, вивчення та аналізу моніторингу ринку праці Житомирщини, України.  

Під час розрахунку норми тривалості робочого часу безпосередньо на підприємстві слід керуватися нижчезазначеним. Як передбачено частиною першою статті 50 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті. При встановленні меншої норми тривалості робочого часу слід мати на увазі, що оплата праці в цьому випадку має провадитись за повною тарифною ставкою, повним окладом.