Напередодні нового навчального вересня у педагогів, які працюють у школах ОРДЛО, враз побільшало клопотів. Адже до шкільної програми поряд з наявним обов’язковим вивченням російської мови заплановано ввести ще й новий предмет «родной язик». Насправді це клонована з перевіреною практикою навчальна програма РФ, на яку вже сім років підсаджують дітей та вчителів окупованої частини українського Донбасу.

Уже сім років українські воїни стійко захищають незалежність Батьківщини, проявляють надзвичайний героїзм. На жаль, війна, яку на українській території підступно розв’язала Росія разом зі своїми маріонетковими бойовиками, й далі забирає життя наших відважних захисників. Маємо завжди пам’ятати і бути вдячними тим героям, хто заплатив найвищу ціну в боротьбі з агресором і окупантом.

Спливають останні дні літа. А з ними — й надії відчути зміни на краще в екологічній ситуації на великих і малих річках Черкащини. Приміром, оспіваний у піснях, поезіях і романах Дніпро-Славутич у цю пору має досить жалюгідний вигляд. Щороку в останній місяць літа головна водна артерія України дедалі більше нагадує замулену калюжу з їдким запахом, зеленою водою й безліччю водоростей та сміття. Цвітіння води, пояснюють екологи, — це природний процес, спричинений розмноженням синьо-зелених водоростей. А у воді відбуваються й інші хімічні й біологічні процеси, не сприятливі для всього живого.

Від кожної поїздки на фронт чекаю не лише на зустрічі з цікавими людьми, а й позитивний заряд, який налаштовує на відверту розмову з читачем. Саме після таких творчих відряджень відчуваю прилив енергії та бажання розповідати про хлопців з передової. Різних за віком, характером, вдачею, але однакових та рішучих у солдатському житті. Одягнувши однострій, вони стають єдиним цілим, що гуртує наших захисників, мобілізує на виконання бойових завдань. Тоді бачиш перед собою не просто воїна, а мотивованого чоловіка, який готовий не лише стояти на своїх позиціях попри будь-які провокації російського агресора та їхніх посіпак з так званих Л/ДНР, а й іти в атаку.

Дорога до Станиці Луганської була довгою. Тому, вмостившись на задньому сидінні військового позашляховика, я вирішив одразу подружитися з попутниками: оператором військового телебачення ЦТРС Геннадієм Салівоном (задрімав уже через 20 хвилин поїздки), який сидів поруч, і начальником пресгрупи оперативно-тактичного угруповання «Північ» старшим лейтенантом Оленою Мокренчук (зайняла переднє сидіння біля водія). Старший лейтенант у камуфляжі виявилася дуже приємною, розумною, чудовою співрозмовницею. Завдяки їй я поповнив диктофон найтрагічнішими спогадами про війну, не помітивши, як доїхав до місця призначення.

Із початком війни на Донбасі на схід країни потягнулися не лише військовослужбовці ЗСУ, Нацгвардії, добровольці, волонтери, а й медики: поранених захисників було дуже багато, а рятувати їх на передовій та поруч було нікому. У перші місяці війни чимало наших воїнів гинуло тому, що їм своєчасно не надавали кваліфіковану медичну допомогу. Армійський стрій від того ставав не таким щільним.

«Усе буде гаразд»,— фраза-віра Володимира Труха. З нею він зростав, жив і загинув. Поліг із вірою, що все буде гаразд в Україні, яку так любив і пішов захищати від ненависного ворога.

Доля відвела йому до болю мало — лише 28 років. Однак він прожив їх гідно, чесно, самовіддано і яскраво. Командир взводу 15 окремого мотопіхотного батальйону «Суми» 58 бригади Збройних сил України Валентин Ничвидюк загинув восени 2017-го на Луганщині у зоні проведення антитерористичної операції

Спекотного кінця липня 2014-го Рівне прощалося зі старшим сержантом 39 батальйону Нацгвардії «Дніпро-2» Ігорем Волошиним — першим рівнянином, який загинув за Україну. І єдиним сином викладача Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу Наталії Волошиної.

В останні дні серпня відбувся Всеукраїнський форум «Освіта України 30 без бар’єрів: вектори якості та успіху». У заході узяли участь заступники голів обласних державних адміністрацій, Київської міської, керівники департаментів освіти і науки, керівники закладів післядипломної педагогічної освіти, ректори педагогічних університетів, керівники управлінь Державної служби якості освіти в регіонах, представники громадських організацій та учнівського самоврядування. Напередодні нового навчального року важливо було оглянути спектр першочергових проблем і завдань, які стоять перед освітянами.