Дні на початку травня в краї за Карпатами несуть у собі далеко глибшу традицію, ніж ту, яка з’явилася разом із маївками і Днем міжнародної солідарності трудящих. Про звичай, який побутував у народі здавна, подекуди зберігся й донині, розповідає журналістка з Ужгорода Марина ОФІЦИНСЬКА.
 

Після тимчасової окупації Криму та міста Севастополя у 2014 році Російська Федерація розпочала тиснути, залякувати, переслідувати представників релігійних громад Православної церкви України (раніше УПЦ КП) на півострові. Очільник ПЦУ в Криму архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент відмовився від перереєстрації церкви за російським законодавством, що стало приводом для переслідування священнослужителів і вірян та захоплення майна церков.

Разом із сином, який навчається в четвертому класі, дистанційно проходимо «Зачаровану Десну» Олександра Довженка. Ні, не лише її — тут повний комплект: зі смартфона, ніби з рогу достатку, щодня сиплються діаманти «розумного, доброго, вічного» з математики, української мови, англійської, природознавства… Та акцентую на Довженкові. Є кілька відеоуроків на цю тему в інтернеті, але хочеться відволікти сина від екрана. Доки є час на карантині, розповісти про власні враження, спогади, дійство сінокосу, зануритися у світ сільського побуту, намалювати в його уяві образ чарівної річки, яку бачив, і біля Чернігова, й на Київщині. Зрештою прочитати (спільно, по черзі сторінка за сторінкою — щоб не злякати великою кількістю букв) не уривки, подані в підручнику, а весь текст. Адже, впевнений, тільки так можна переплисти намальовану автором повноводу Десну — адже перелетіти не вийде, а втопитися в часто незрозумілих для 10-річного хлопця образах, емоціях, деталях іншої епохи ой як легко.

Чоловік —­ військовослужбовець за контрактом. Служить у зоні ООС. Статусу учасника бойових дій не має. Чи є в нашої родини право на пільги в оплаті комунальних послуг?

Були на нашій пам’яті весни з дощовими грозами, градобоями, снігопадами, морозами і суховіями. Але таке глобальне лихо о цій порі переживаємо вперше. Щодня підступна пошесть позбавляє життя тисяч людей у всьому світі. Дуже боляче, що в цей час довкола оживає природа, буяє різнотрав’я, квітують сади. Та милуватися цією красою можна здалеку — карантин. Відвідувати моє улюблене місце прогулянок Пуща-Водицький лісопарк заборонено. Спостерігаю за природою з вікон квартири на сьомому поверсі.

Багато хто знає, що Європейська хартія місцевого самоврядування (яку, нагадаємо, Україна як повноцінний член Ради Європи беззастережно ратифікувала ще 1998-го) проголошує визначальним правом громади відповідальність за більшість сфер життя на її території.

Кілька років тому романтична миколаївська дівчина вирішила посадити на власному городі тюльпани. І не кілька сортів, а кільканадцять десятків. І лише ті, які радували б око. Уже згодом власниця тюльпанового подвір’я вирішила, що хоче ділитися радістю з усіма. Так у 2015-му народилася «Тюльпанова веселка» Інни Токарєвої, яка на трьох сотках власного городу у Варварівці (околиця Миколаєва) вирощує понад 150 сортів чарівних квітів замість редиски, огірків, помідорів. Чому дівчина обрала тюльпани і в чому сенс її захоплення, дізнався «Урядовий кур’єр».

Місто Балаклія в Харківській області завдяки одинадцятирічній дівчинці стало відомим на всю Україну вже в перші дні карантину. Історія про п’ятикласницю Алісу Пономаренко, яка шиє маски й роздає їх землякам, розлетілася друкованими ЗМІ та інтернет-виданнями миттєво. «Урядовий кур’єр» теж зацікавився юною волонтеркою та її справою.

Карантин в Україні та розв’язання нагальних проблем і задоволення потреб, пов’язаних з ним, нівелювали важливе питання реформування Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ). Проте влада про це не забула.

Старші люди пам’ятають, як свого часу СРСР називали багатою країною виключно за обсягами природних ресурсів, до рівня життя населення цей епітет не мав жодного стосунку. Чи не вийде так само й у нас, чи не стане Україна багатою державою з бідним населенням?