Звістка про досягнення Юлії Глущенко спричинила прощу журналістів до загальноосвітньої школи №21, де навчається дівчина. Після оголошення підсумків ХІХ Всеукраїнського диктанту школярка застудилася, що вберегло її від надмірної уваги. Саме тому власкору «УК» не вдалося зустрітися з Юлею Глущенко. Але про неї нам розповіли вчителі.

В «Урядовому кур’єрі» від 8 листопада цього року в рубриці «Запитайте в експерта» йшлося про нові правила надання житлових субсидій та пільг на житлово-комунальні послуги. Там зокрема вказано, що «виплата пільг у грошовій безготівковій формі здійснюється у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок АТ «Ощадбанк» на підставі укладеного між Мінсоцполітики та АТ «Ощадбанк» договору. АТ «Ощадбанк» здійснює переказ коштів на рахунки надавачів комунальних послуг». Фактично більшість пільговиків отримує пільги у грошовій безготівковій формі, тому що через необізнаність (жоден надавач комунальних послуг не повідомив про зміну в наданні послуг пільговиків) не написали особистої заяви про отримання пільг у грошовій готівковій формі. Проте платіжки надійшли з повною сумою оплати без урахування пільг.

Телевізійні кадри, як на Житомирщині зрубали одразу 400 молоденьких сосон і урочисто повезли їх до Києва, гострими стрілами вцілили в серце. Саме з них монтували головну ялинку України, тому одразу безжально підпиляли стовбури, щоб вставити їх у металеві опори. І це теж продемонстрували глядачам. Щиро кажучи, не розумію суті таких бравурно-урочистих відеорепортажів, які, проте, рік у рік наввипередки демонструють наші телеканали.

Нині українське військо нагодоване, одягнене. Але на тернопільські вареники бійці, які нині боронять Україну, й досі чекають. Це тішить волонтерів і людей з добрим серцем, які шість років тому організували в Тернополі волонтерську кухню «Бункер С». Одного надвечір’я сюди навідався й кореспондент «УК».

Грудень для шахтарського краю здавна вважали місяцем трудових рекордів. Адже колись із початком зими буквально щодня приходило повідомлення з котроїсь із шахт, де гірники рапортували про дострокове виконання річного плану вуглевидобутку і потім працювали вже в рахунок січня. Газети і телевізійні ефіри пістрявіли світлинами й сюжетами про «гвардійців праці», які піднімали на-гора останні до плану тонни палива, та святкові ялинки, що завчасно з цієї нагоди наряджали в адміністративних будинках підприємств. А чи не найбільшою окрасою завершення трудового року були темні брили вугілля з виведеними на них білими цифрами — позначеннями рекордного видобутку палива. Звісно, ці цифри означали ще й солідні преміальні за перевиконання планів.

Моє написання матеріалу про дивака з Бахмута Донецької області майора запасу Володимира Дериведмедя збіглося із сумною звісткою з Донбасу: в місті Лимані Донецької області помер український патріот, волонтер Артем Мірошниченко. Не від кулі російського окупанта чи їхнього співучасника, не від ворожого «граду» (як прочитав у фейсбуці допис ще одного донбаського патріота, голови правління ГО «Українська народна рада Донеччини та Луганщини» Станіслава Федорчука), а через… ненависть до української мови місцевих тітушок, які, почувши, що Артем розмовляє українською, здійснили напад на нього.

Відкриття першої в місті Житомирі, але п’ятнадцятої в області поліцейської станції відбулось у робочому режимі без гучних промов і традиційного перерізування червоної стрічки. Для працівників служби превентивної діяльності розширення мережі опорних пунктів, де майже цілодобово готові прийти на допомогу людям, вже звичний процес, від якого напряму залежить покращення криміногенної ситуації.

Камери з підігрівом, сучасні системи вентиляції повітря, просторі зали судових засідань та системи відеоконференцзв’язку — у суді створили умови, які відповідають європейським стандартам відправлення правосуддя.

Кілька років тому приятелька запропонувала мені взяти участь у журналістській спартакіаді Миколаївської області. «Наталочко, де я, а де спорт? Не гніви олімпійських богів», — відповіла. А вона, невгамовна, наполягає, що слід рятувати нашу нечисленну збірну. Отже, Наталка натиснула на мою неспортивну клавішу, бажання нікого не підвести і змусила виступити.

П’ять років тому в листопаді указом Президента України було змінено місце розташування Господарського суду Луганської області з Луганська на Харків.