Волинь — один із найдавніших регіонів України, який входив до Галицько-Волинського князівства. Саме сюди фактично перемістився центр Київської Русі після татаро-монгольської навали у ХІІ столітті. І хоч нині тут лишилося чимало не лише архітектурних, а й природних пам’яток, є місцини, які зачарують з першого погляду, а після їх відвідин сюди захочеться повернутися знову. Недаремно Леся Українка оспівувала цей регіон і, вважається, що саме у волинських лісах жила її Мавка із «Лісової пісні».

Хто з нас не замислювався над існуванням паралельних світів! У книзі відомого дослідника аномальних явищ Вадима Чорноброва «Таємниця паралельних світів» прочитав про випадок, який стався в Англії. Дівчинка ніяк не могла вийти з лісу на добре видимий схил пагорба, бо потрапила всередину якогось простору, оточеного невидимою, але непереборною стіною. Вона кілька годин намагалася вирватися з цієї пастки: кричала, ходила і водила руками по невидимій стіні, марно шукаючи вихід. Її вже шукали, але рятувальники, які проходили поряд з нею, не тільки не помічали дівчинки, а й навіть не чули її крику про допомогу, хоча сама вона їх виразно бачила і чула. Коли ж пошукова група пішла, то прозора стіна раптом сама собою зникла, відтак дівчинка безперешкодно повернулася додому.

На пресконференцію з нагоди звільнення українських військових моряків, захоплених 25 листопада 2018 року в російський полон біля берегів анексованого Криму, командир першого дивізіону кораблів охорони рейду морського командування капітан другого рангу Денис Гриценко приніс те, що найбільше підтримувало в ув’язненні його силу духу, — листи дітей. «Не можу навіть передати враження в той момент, коли отримав від Міністерства освіти дитячі листи. У важкі часи я відкривав конверти зі зробленими дитячими руками корабликами та ангелами. Це сильна підтримка. Це наше майбутнє. І я готовий зробити все заради нього», — констатував Денис Гриценко.

Того дня просторий майданчик поряд з Інститутом сільського господарства Північного Сходу НААНУ, що в селі Сад під Сумами, нагадував мініатюрне казкове конопляне містечко. Навіть стільці для глядачів було виготовлено із соломи, що містила конопляну складову, а це додавало урочистостям особливого шарму і колориту. Та й сам фестиваль мав кілька промовистих епітетів-визначень — агро-, еко-, етно-, що підсилювало і розширювало масштаби рослинного дійства.

На навчальному полігоні Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» завершилася первинна військово-професійна підготовка курсантів першого курсу набору 2019 року, під час якої майбутні офіцери здобували знання з тактики, вогневої та інженерної підготовки, тактичної медицини, зв’язку та інших дисциплін. Нарівні з хлопцями «курс молодого бійця» пройшли п’ятеро дівчат. Це перший набір осіб прекрасної статі до танкового вишу.

Лише в небагатьох країнах світу є міністерства щастя. Як відомо, перше з’явилося в маленькій країні Бутан з населенням 700 тисяч, що між Китаєм та Індією. Нічого дивного як для країни, де сповідують тантричний буддизм і де поняття «валовий внутрішній продукт» замінено на «валове національне щастя». У цій країні понад 45% людей дуже щасливі, майже 52% просто щасливі, а 3,3% — не дуже щасливі. Нещасних немає.

Шкода, але відомий вислів «Хто володіє інформацією, той володіє світом» так і не став настільним для керівників прифронтових областей Донбасу та всієї держави. Ще прикріше, що цього не відбулося ні на першому-другому, ні навіть шостому році інформаційної та гібридної воєн. Не вірите? Ось вам кілька цифр. Нині кожного місяця на не підконтрольній українській владі території Луганської області, де безліч економічних і соціальних проблем, щомісяця виходять чимало друкованих видань загальним тиражем близько мільйона примірників. Тим часом на українській частині краю наклад ЗМІ становить всього майже 100 тисяч примірників. Тому часті висловлювання, що ми програємо інформаційну війну, видаються вже навіть не наріканням, а немов компліментом самим собі.

Трирічна мрія колективу держав­ного інформаційного агентства «Укрінформ» нарешті здійснилася: з  фасаду будівлі агентства знято плакат з написом #ВОЛЮСУЩЕНКУ. Це власноручно зробив нещодавно звільнений з російської буцегарні в межах обміну полоненими з РФ власний кореспондент Укрінформу Роман Сущенко, якого з порушенням міжнародних норм затримали 30 вересня 2016 року в Москві, куди прибув з приватною поїздкою. Йому висунули обвинувачення у шпигунстві і засудили до 12 років ув’язнення в колонії суворого режиму.

Уперше про цей будинок, розташований у Рубіжному за адресою: вул. Будівельників, 16Б, почали говорити 2016 року — саме тоді було надано фінансування для відновлювальних робіт. Минуло майже три роки. Строки введення в експлуатацію споруди постійно змінювалися. Будинок досі не може прийняти мешканців, хоча майже готовий до заселення. У цьому переконався перший заступник голови Луганської ОДА Юрій Погуляйко, коли відвідав об’єкт. За його словами, у квартирі, яку йому показали, сантехніка, двері, котел автономного опалення є. Щоправда, наскільки якісно виконано роботи, перевірятимуть експерти. І буде проведено аудит, запевнив він.

На Закарпатті новопризначений голова облдержадміністрації Ігор Бондаренко дав першу пресконференцію. Мені як журналістові за всі роки незалежності доводилося бути присутнім майже на всіх таких подіях, коли, так би мовити, офіційно презентували себе перед працівниками ЗМІ новопризначені очільники краю.