Відраза до навчання, небажання відвідувати школу, психологічні проблеми та занижена самооцінка. Це неповний перелік головних симптомів так званого школотоксикозу — гострого отруєння, спричиненого надлишковим і неправильно дозованим шкільним навчанням. До цього додайте ще й сколіоз, зіпсований зір, брак вільного часу і гостре недосипання. Це далеко не повний перелік проблем, із якими стикається чи не кожен український старшокласник. 

У період новорічно-різдвяних свят Національна поліція України неодноразово застерігала співвітчизників про поширення випадків афери в інтернеті з банківськими картками клієнтів фінансових установ.

«УК» вирішив розібратися в цій темі, яка стосується фактично кожного дорослого громадянина країни. Такі афери трапляються протягом усього календарного року, просто на період свят, коли люди втрачають пильність, їх легко можна обманути і вкрасти їхні гроші. 

Була п’ятниця і кінець робочого дня. Для Києва з його постійними заторами на дорогах це найскладніші години для автоводіїв. Особливо в центрі міста.

То тебе нахабно підрізає якийсь крутелик на «Порше», то мажор на «Мерседесі» преться і на жовтий, і на червоний. Дай йому дорогу!

Тож мене вразила витримка Сергія, водія таксі: нуль емоцій на такі порушення Правил дорожнього руху. Він вів свій універсал «Ауді А6» мовчки і впевнено, обережно вибираючись із заторів.

— Для вас, бачу, це вже не перша власна машина. Їздите чудово.

— З десяток було, не менше, — з готовністю підтримує розмову таксист. — Цю нещодавно придбав. Їй 12 років, віддав 3,5 тисячі євро. Класне авто.

— Литовські номери. У країнах Балтії купували?

— Так. Звідти сам і пригнав. Купував через знайомих. Не довіряю посередникам. Можуть кинути. 

 Місто Вишгород на Київщині — чи не єдиний райцентр України, в якому немає автобусної станції. Відповідно і розклад руху пасажирського транспорту — таємниця за сімома печатями. Тож як курсують автобуси чи маршрутки до сіл району чи до Києва (а з огляду на те, що це передмістя, дуже багато людей щодня їздить до столиці на роботу і назад), можна тільки здогадуватися. А якщо потрібно поїхати в село, залишається розпитувати сусідів чи виходити на зупинки і чекати, коли ж буде автобус. Або ставати автостопером, і це, здається, швидше, ніж чекати громадського транспорту. Цікаво, що з деяких сіл автобуси чи маршрутки їздять до Києва, минаючи райцентр. Хоча… не відомо навіть, чи з усіма селами району райцентр має нормальне автобусне сполучення (і справді, нізвідки дізнатися, як той транспорт ходить, навіть на сайті РДА чи міськради розкладу знайти не вдалося) і як люди добираються за потреби до лікарні чи інших установ.

За три останні роки в Україні зафіксовано понад 5,8 тисячі терактів на мирних територіях. І хоч їхня кількість торік зменшилась порівняно з 2016-м, вони стали більш жорстокими, персональними і символічними. Тому, зауважують фахівці, прогнозувати, що тероризм та екстремізм у нашій державі у 2018 році можуть повністю подолати, поки що немає підстав. Саме такі висновки оприлюднили нещодавно фахівці Українського інституту дослідження екстремізму. Докладніше про це розповів під час недавнього брифінгу заступник директора інституту Богдан Петренко. 

Нині лише кілька топонімів на карті Антарктики завдячують походженням видатним українцям. Завідувач відділу  науково-технічної  інформації  Національного антарктичного наукового центру Андрій Федчук, крім антарктичної станції «Академік Вернадський», називає  півострів Вернадського, бухту Омельченка і хребет космонавта Поповича. Є також півострів Київ, названий уповноваженим органом з географічних назв Республіки Болгарія  у зв’язку з розташованою поряд українською станцією. Такий собі подарунок від болгарських колег.

 Бути багатодітною сім’єю — це і велика нагорода, і щоденна праця. Поцілунки, обійми, позитивні емоції і любов — з одного боку, а з іншого — повсякденні труднощі, які потрібно долати. З родиною із села Вільхове Станично-Луганського району працівники благодійного фонду «СОС Дитячі містечка Україна» познайомилися в лютому 2017 року. Мама одна виховує п’ятьох дітей. Причому один із них, шестирічний Миколка, через те, що лікарі вчасно не змогли поставити точний діагноз, став інвалідом. Власного житла родина не має, знімає будинок, щоправда, пощастило — без орендної плати. Матеріальне становище сім’ї дуже складне, бо постійно потрібно купувати дорогі медичні препарати для Миколки, а ще — дитяче харчування і підгузки для Світланки, якій всього рік. Та нещодавно сім’я дочекалася особливого сюрпризу — в рамках проекту «Продовження надзвичайного реагування і допомоги з раннього відновлення «СОС Дитячі містечка Україна» на підконтрольній території Луганської області з акцентом на підготовку до зими» планується низка заходів з утеплення житла й для цієї малозабезпеченої сім’ї.

Щодня їду на роботу 24-м автобусом від Центрального залізничного вокзалу на вулицю Грушевського. Щоразу, коли автобус повертає з вулиці Симона Петлюри на бульвар Тараса Шевченка, бачу ліворуч закритий від людського ока жовто-синіми полотнами пам’ятник Миколі Щорсу. Тоді думаю, що червоному комдиву не дуже приємно дивитися на вулицю, названу ім’ям його запеклого ворога, навіть через запону.

Україна нині енергозалежна держава. Протягом останніх десятиліть видобуток природного газу не задовольняє її потреб. Його імпорт у газовому балансі перевищує 40% потреби. 

У цивілізаційному протистоянні з російським фашизмом, що чотири роки тому провів спецоперації із захоплення Криму та Донбасу, особливого значення набула поведінка кожного українця, який не побоявся взяти у руки зброю і піти захищати свою Батьківщину. Якщо говорити простіше — ратна праця. Солдата. Сержанта. Прапорщика. Офіцера. Генерала.