Старий 2017 рік наша сім’я могла зустріти без ялинки. Вже до цього йшлося. Тому що коли я 31 числа під обід приїхав на центральний ринок Полтави, ялинок там уже не було. Тільки в окремих місцях помітив втоптану в сніг соснову хвою. Як таке могло статися? Я живу в Полтаві з 2001 року, і ще ніколи такого не траплялося, пухнастих лісових красунь тут можна було без проблем придбати ще й у перший день нового року, причому недорого. Не вірячи своїм очам, я розгублено озирався навсібіч. 

Цю маленьку приземкувату хатину у сумській глибинці — селі Линове навряд чи знають у культурно-мистецькому світі. А живе в ній людина, співочий талант якої відомий не тільки в Україні, а й далеко за її межами.

Лукерія Кошелєва, якій днями виповнилося 93 роки, належить до унікального слов’янського субетносу горюни, який дивом зберіг самоідентифікацію й особливості: архаїчні звичаї, вірування, говірку, одяг, ремесла, побут. А найголовніше — унікальні співочі традиції, що характеризуються п’ятиголоссям. Науковці й досі не можуть розгадати таємниці їхнього походження.

Співрозмовниця «УК» — одна з останніх представниць горюнів співачка Лукерія КОШЕЛЄВА. 

Відійшов у минуле ще один рік нашого протистояння російській агресії. І кінця-краю їй не видно. Та на порозі велелюдних свят — Нового року і Різдва Христового — дивитимемося в майбутнє з надією, сподіватимемося на ліпше у власному житті й житті держави. Може, найближчим часом таки здійсняться щирі побажання з різдвяної колядки:

Хай буде щаслива вся ваша родина — радуйся!

Вся ваша родина і вся Україна — радуйся! 

Епопея звільнення наших військових з полону незаконних збройних формувань таких самих фейкових недоутворень окупованого Росією Донбасу нагадувала своєрідний телемарафон у прямому ефірі за участі всієї небайдужої частини українського суспільства. Укотре після агресії так званої братньої країни відчулося плече ближнього, неабияка згуртованість зовсім не знайомих одне з одним людей.  

У Розумівську загальноосвітню школу І—ІІІ ступенів Долинської сільради на Запоріжжі щодня приїжджають здобувати знання учні навіть з обласного центру. Їхні батьки переконані: тут школярі можуть здобути ґрунтовніші знання. Адже сільський навчальний заклад став одним з небагатьох в Україні, який бере активну участь у проекті «Новий освітній простір» у плані відкриття інклюзивних класів, медіатек й осучаснення всієї матеріально-технічної бази. 

29 квітня 1918 року Чорноморський флот за наказом командуючого підняв українські прапори. Ця подія стала підсумком довгої складної боротьби моряків-українців. Днями в Українському кризовому медіа-центрі презентували перший календар із кольоровими зображеннями кораблів, які першими у 1917—1918 роках підіймали жовто-сині, а потім і синьо-жовті стяги під золотим українським небом над найсинішим у світі морем. 

Добігає кінця 2017-й. Для жителів села П’ятигори Тетіївського району на Київщині він особливо запам’ятається відзначенням 120-річчя від дня народження свого славного земляка Харитона Григоровича Дяченка, який під час Другої світової війни здійснив подиву гідний подвиг. 

Газелька, тюнінгована різнобарвними тюльпанами, весело везе квітковий товар зимовими вулицями невідомої країни. Автомобіль додає швидкості, чим одразу привертає увагу дорожньо-патрульної служби. За кермом — Іван Будько теж невідомої національності. Машину зупиняє старший лейтенант ДПС, симпатична дівчина з русявою косою на прізвище Кузнецова. Водій чемно вручає красуні у погонах водійські права без зайвих суперечок. «Нє гусарскоє ето дєло: с женщінамі споріть», — додає російською персонаж (як переконують автори) українського серіалу аж шостого сезону. Утім, чи справді українського — ще велике питання. 

Вони не бачили рідних майже півтора року. Це звучить дико: військовополонені й заручники на власній землі, у власній країні! Нині вже колишні бранці російських окупантів і вигодуваних ними доморощених бойовиків удома нарешті обійняли рідних, підняли гіркі чарки за довгоочікуване визволення й полеглих на війні побратимів. 

Проект закону «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо права постійного користування земельними ділянками» розроблений Офісом підтримки реформ при Мін­агрополітики із залученням широкого кола експертів. Він покликаний вирішити питання, яке не те що назріло, а перезріло і не дає можливості розвиватися аграрному сектору.