Навіть у наш складний напружений час свято душі можна організувати миттєво і фактично нізвідки. Наприкінці робочого дня Фейсбук нагадав, що за годину в Центрі Леся Курбаса відбудеться прем’єра моновистави «Малюнок на замерзлому вікні» за однойменним оповіданням Володимира Даниленка. Виявляється, я за кілька днів до того зацікавився цією подією, проте одразу ж і забув про неї через надмірну завантаженість. Оскільки я не байдужий до творчості прозаїка Даниленка, то діяв миттєво. Зателефонував дружині, яка саме була в магазині поблизу від дому, і переконав, що їй слід терміново їхати в центр Києва. Дорога на швидкісному трамваї з пересадкою на метро потребувала певного часу, і ми запізнилися на виставу на десять хвилин. 

Стабільний позитив з деякими «але». Загалом так можна охарактеризувати оприлюднений Європейською Бізнес Асоціацією (ЄБА) результат чергового опитування своїх членів щодо нинішніх тенденцій і бачення найближчого майбутнього великих компаній. 

А над Лузанівкою в ті дні горлала музика так, що чути її було за кілька кілометрів від епіцентру свята. Осінній рок-н-рол від Гоблін-шоу не долинав хіба на інший кінець Одеси, де ще димілося згарище після пожежі, що забрала життя трьох дітей. 

У тіні Ялтинського форуму загубилася інша подія, на нашу думку, не менш цікава: Міжнародна конференція «Люди передусім: Якість життя і добробут у постсоціалістичних економіках». У межах конференції відбулася дискусія «Вплив земельної реформи на добробут сільського населення в Україні», організована Київською школою економіки (KSE). Щодо перспектив добробуту думки учасників дискусії докорінно розділилися. 

Координатор благодійного фонду «Восток SOS» Юлія Красильнікова вважає: жителі Донбасу мають прагнути, щоб їхня позиція та думки впливали на подальшу долю рідного краю. Під час організованого фондом і проведеного у Сєверодонецьку «Фестивалю думок» вона ділилася: «Ми маємо впливати на те, що відбувається з нашим містом, областю, країною. Нині в нас немає культури дискусій. Люди дуже часто агресивно реагують на те, що вважають неправильним, не вміють домовлятись. Особливо гостро це відчувається в регіоні, де вже четвертий рік триває збройний конфлікт». Цей захід, спрямований на пошуки шляхів облаштування майбутнього Донбасу, — тільки один з великої кількості щоденної роботи протягом трьох років благодійників з фонду «Восток SOS». Юлія Красильнікова разом з колегами нещодавно організувала у Сєверодонецьку, за лічені кілометри від лінії розмежування, де так і не дотримуються оголошеного шкільного перемир’я, дев’ять дискусійних майданчиків open space.  

Усі страшилки на кшалт того, що в разі об’єднання по довідки доведеться їхати за тридев’ять земель, а школи, дитсадки й амбулаторії неодмінно позакривають, у жителів Хотімлі, Гонтарівки, Червоноармійська, Молодової, Шестакового, Старого Салтова і ще кількох сіл Вовчанського району, які входили до складу цих п’яти сільських і селищної ради, викликають лише усмішки. Адже після того як вони стали однією великою громадою, їхнє життя не лише не погіршилося, а й почало помітно змінюватися на краще. 

Ми переселенці з Луганської області. Нині проживаємо у Києві, цього року наш син вступив до університету на бюджет. Чи має він право на соціальну стипендію? І як її можна отримати?

Ангеліна ВАСЕНЮК,
м. Київ 

Багато чуємо, що малозабезпечені сім’ї мають право на допомогу від держави, але інформація розпорошена. І не можемо чітко зрозуміти, чи може наша родина, в якій працює лише чоловік, а я сиджу вдома з дітьми, претендувати на допомогу?

Марія Федорівна,
м. Черкаси 

Уже кілька років зареєстрований у мережі Фейсбук. Цікаво спостерігати за тим, хто з друзів де буває, які враження привозить із країн далеких або розміщує фото чи й цілі репортажі. Люди діляться емоціями, вітають одне одного з пам’ятними датами, роблять благородні справи, повідомляючи про чиїсь страждання і потребу зібрати кошти на лікування дитини чи близької людини. 

Які права та обов’язки мають внутрішньо переміщені особи?

Ольга ПОРОХ,
Харківська область