До корпункту газети «Урядовий кур’єр» у Вінниці зателефонував пенсіонер Олександр Глінчевський із питанням, яке мені спочатку видалося дрібним: поскаржився, що в них не заасфальтовано вулицю. Чимало вінницьких вулиць не мають асфальту, а він вбачає проблему в якихось двохстах метрах бездоріжжя. Утім, голос у слухавці зауважив, що йдеться про імідж міста, бо ними туристи прямують до відомого на всю країну світломузичного фонтана.
Вулиця Кармелюка від площі Жовтневої йде вздовж набережної, де в руслі річки Південний Буг розміщений фонтан, а потім завертає круто ліворуч на косогір. Більшою частиною її біжить гладенька асфальтівка, проте там, де вона долає косогір, хоч знак став «Обережно, не поламайте ноги!» Машинам тут теж непереливки: колеса по черзі потрапляють то в ямки, то на горбки, а днище іноді «черпає» камені. 

…Згодився тракторист за пляшку. Та ще парторг обіцяв путівку у профілакторій. Заїхав на гору і по черзі зніс трактором усі хрести, що стояли біля кожного з трьох святих джерел Анниної гори. Горілку випив, а до профілакторію так і не поїхав — занедужав тяжко. Та так, що вже й не встав. Мучився цілих півроку, поки жінка його не піднялася на гору і не поставила хрести на місце. Аж тоді тільки помер бідолаха. 
Парторг запив, з партії кишнули, і кудись він із села подався, ніхто більше про нього не чув. Наглядати за ідейністю селян прислали нового — молодого, заповзятого. Знайшовся і молодий незабобонний тракторист… Історія повторилася один в один. Більше хрестів ніхто не чіпав, а як розпався СРСР, на горі постав монастир, насельниці якого доглядають і за хрестами, і за криницями. І моляться — за душі померлих, за здоров’я нинішніх жителів містечка Вашківці, що у Вижницькому районі Буковини.

«Стоїть у Донбасі чорне-чорне місто. А в ньому стелиться чорна-пречорна вулиця. На ній будинок — чорніший за чорне вугілля. За скрипучими чорнющими дверима — така сама кімната, де стіни й підлога такого кольору, немов тут шахтарі після зміни качалися. Посеред кімнати стовбичить чорний стіл і такі самі стільці. На них сидять два чорні-чорні, бо також у сажі, аборигени краю. Довго мовчали, немов води в роти понабирали, а потім один зітхнув: «На якого дідька ми оті українські газети й книжки палили!? Адже ніякої українізації, якою нас довго і вперто лякали, насправді немає…»  

Осінньому дощу зазвичай радіють, бо він сприяє врожаю грибів. Але такої листопадової погоди на початку вересня не було давно. Де й взялася нескінченна кількість небесної води! За останні тижні українців об’єднало відчуття: дощі дістали! І якщо більшість із нас пересиділа негоду вдома, то жителям кількох районів Одещини, будинки яких зруйнувала водна стихія, залишалося тільки молитися про рятівний Ноїв ковчег.   

Генеральною прокуратурою України затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно організатора транснаціональної злочинної організації, яка займалась контрабандою особливо небезпечного наркотичного засобу — кокаїну — з Республіки Еквадор на територію України для організації збуту в країнах Європейського Союзу.  

Свій 80-річний ювілей колишній начальник Запорізького обласного управління пожежної охорони святкує напередодні професійного свята працівників служби. Його ім’я добре відоме фахівцям на всій території колишнього Союзу та інших колись дружніх держав. І понині він має незаперечний авторитет у колег —нинішніх рятувальників, серед яких чимало його вихованців. Про традиції протипожежної охорони в Україні і їх наступність у діяльності сучасної рятувальної служби наша розмова з ювіляром. 

Одним з елементів герба Донецька є молоток. А на гербі Донецької області зображена Пальма Мерцалова — унікальна робота місцевого коваля, яку він наприкінці ХVІІІ століття викував із цільного шматка залізничної рейки. Тобто лишень ці дві деталі свідчать, що згадане ремесло здавна було в пошані у промисловому краю. А про те, як зберігаються й примножуються багатющі традиції попередників — майстрів горна, молота й ковадла, розповідає голова Гільдії ковалів Донбасу Віктор БУРДУК.

Кілька місяців тому отримала «лист щастя» від управління Пенсійного фонду України в м. Ірпінь. Там ішлося про те, що я як приватний підприємець заборгувала державній скарбниці… 600 гривень. Річ у тому, що з 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Згідно з ним зокрема підприємці, які обрали особливий спосіб оподаткування — єдиний податок, зобов’язані щомісяця сплачувати єдиний соціальний внесок (ЄСВ) на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в Держказначействі.  

На неякісне пальне в Україні скаржиться чи не кожен другий водій. Мовляв, після заправки бензином доводиться ремонтувати машину, що «виливається» в чималу копійку. Тож Міністерством внутрішніх справ та Держспоживінспекцією було проведено низку перевірок, які довели, що не все добре на ринку нафтопродуктів. Ще є умільці, які «виготовляють» сурогатне пальне.   

Ні, півтора місяця полону для 19 українців, з яких складався екіпаж судна «Etel», не були веселою пригодою. Довелося понервувати і самим морякам, і їхнім сім’ям. І все ж, діставшись рідного берега, вони не надто тішаться своєму визволенню. Трудівники моря бояться не отримати гроші за свій небезпечний рейс.

Власник судна — одеська компанія «SC Almar» —  наче й не відмовляється виплатити морякам зароблене, однак ті обіцянкам не вірять і чекати не хочуть. Якщо нинішньому екіпажу «Etel» заборгували зарплату приблизно за місяць, то морякам, що раніше працювали на цьому та інших суднах компанії, чекати доводиться вже доволі довго. «Кому за місяць винні, кому — за 3 з половиною, а он колегам вже з жовтня заборгували», — каже третій механік «Etel» Володимир Жорін.