Як і життя, найбільшу повагу віддають Кобзареві люди, які не себе прагнуть прославити на його імені, а люблять його щиро й безкорисливо. Діють не за вказівкою, а за велінням серця. Зрозуміло, через нинішні економічні обставини вони не все можуть зробити для збереження пам’яті про Велику Людину. Через це й змушені звертатись до влади. Ні, не за допомогою. Щоб вона виконала те, в чому присягалась. Що ж маємо?
Це ж треба так! Очевидці стверджують, що 2 липня 1843 року, коли Тарас Шевченко вперше приїхав у Яготин з Олексієм Капністом до князя Миколи Рєпніна, йшов дощ. Панів запросили в маєток. Поета разом із селянином-візником «забули». Але правду кажуть, що дощ — на щастя. І Тарас Григорович був щасливим у Яготині. Пізніше він напише, що всі дні перебування в Яготині є і будуть рядом прекрасних спогадів.

У 2012 році я відкрила своє приватне підприємство. Найманих працівників не маю. Являюсь платником єдиного податку. В 50 років пішла на пенсію як чорнобилець. В пенсійному посвідченні у графі «вид пенсії» вказано: за віком.

Прошу пояснити, чи маю я право застосовувати до себе пільгу щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у Пенсійний фонд?

Адже згідно з частиною четвертою статті 4 Закону  «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (у редакції Закону  від 07.07.2011 року № 3609-VI) фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком.

В. НЕМЧУК, с. Тахтаулове Полтавської обл. 

Передплачую і постійно читаю «Урядовий кур’єр» з 2008 року. Помічаю, що останнім часом на сторінках газети стали більше друкувати матеріалів про боротьбу із корупцією. Сам я  звернутися до вас вирішив уперше. І скарга моя пов’язана саме з корупційними діяннями деяких чиновників.

Проблема в тому, що з 2004 року (майже 10 років поспіль) мені не виплачують пенсію в повному обсязі. Думаю, це стало можливим тому, що у моїй пенсійній справі підробили (сфальшували) документи. Відповідальний за це Запорізький ПФ. І такі проблеми маю не я один. Але чиновники не хочуть до нас дослухатися, і все роблять на свій розсуд, як їм зручно і вигідно. Таким чином в мене вкрали понад 73 тисячі гривень пенсійних виплат.

Чи зможе хтось мене захистити та повернути вкрадені гроші?

І. БЕРЕЗОРУДСЬКИЙ, с. Степне Запорізької обл. 

Чемпіонат Європи, що відбувся рік тому в Україні і Польщі, дав змогу побачити не лише якісніший футбол, а й культуру гри та вболівання. Звісно, створена до Євро-2012 інфраструктура вже більш-менш адаптувалася до реалій, та чи стануть у пригоді інші набутки, зокрема й моральні? Найпопулярніша у світі гра, бо, окрім швидкості, спритності, моторики та відчайдушності, це ще й ризик, і підвищена небезпека. 

Селище Врадіївку, що на Миколаївщині, продовжує лихоманити. Учора вранці люди знову зібралися на мітинг під райвідділом міліції, висунувши кілька принципових вимог. Як розповів в ексклюзивному коментарі «УК» народний депутат України Валентин Наливайченко, одна з ключових вимог — відкритий суд на нелюдами, що згвалтували й скалічили 29-річну Ірину Крашкову.  

Почати цю розповідь, очевидно, годилося б із відомої «Повісті минулих літ», у якій чимало місця приділено подорожі апостола Андрія Первозванного українською землею. Так, йдучи від гирла Дніпра, він зупинився на ночівлю під горами на березі. Вранці апостол сказав учням, з якими мандрував: «Бачите ви гори ці? На них засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог». Саме тут виріс Київ. 

Якщо їхати автотрасою Суми — Київ, то на території Лебединського району буде один із поворотів, що веде до села Штепівка. А за населеним пунктом за якихось пару кілометрів буде ще один поворот — до Павленкового. Село порівняно невелике — менш як на дві сотні дворів, однак по-особливому чепурне, затишне й охайне.

А ще чверть століття тому про нього казали як про неперспективне, як таке, що приречене щезнути з історичної мапи. І це при його багаторічній історії, що корінням сягає у середину XVIII століття. Вочевидь, сама доля повеліла, аби Павленкове вціліло, витримало удари всіляких стихій і сьогодні постало в усій красі і неповторності. 

Щороку напередодні Дня Перемоги і в день свята в країні проводиться багато заходів із вшанування ветеранів Великої Вітчизняної війни та полеглих воїнів. Певне продовження ця робота має до Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни. Зрозуміло, в нашому заполітизованому суспільстві люди з різним світоглядом по-різному ставляться до цих подій, але, гадаю, громадяни не можуть не схилити голову в знак шани пам’яті мільйонів співвітчизників, які загинули в роки війни. 

Навіть за радянських часів, коли у віддалених поліських селах ще не було проблем із працевлаштуванням, місцевий люд у період збору ягід і грибів правдами й неправдами залишав роботу заради значно вигідніших сезонних підробітків. Нині, коли дари лісу для багатьох поліщуків стали чи не головним джерелом доходів, ніхто вже не дивується безлюдним селам у «ягідні жнива». 

Люди, які за своє альпіністське життя підкорили не одну сотню вершин, уміли уникати гірських небезпек — каменепадів, лавин і снігопадів, навіть передбачити не могли, що смертельна загроза цього разу прийде не від суворих, але чесних у протистоянні зі своїми підкорювачами гір, а від ісламістських недолюдків, які заради демонстрації своєї незрозумілої і нічим не мотивованої зверхності, по-звірячому відберуть життя у найкращих серед кращих. 
Про подробиці цієї страшної трагедії та про тих, хто загинув від рук терористів, так і не здійснивши своїх благородних намірів — підкорити найбільш неслухняну гору, власний кореспондент газети попросила розповісти очевидця й учасника експедиції «Нанга-Парбат-2013» Олександра Заколодного.