Тож навіть ті, хто запитував, що це за особливий день у житті області, дізналися: край святкує 70-річчя визволення області від німецько-фашистських загарбників. Святкували так широко, що по вулицях обласного центру їхав відреставрований танк Т-34, який чотири десятиліття провів на постаменті біля виїзду з міста та за два місяці був відновлений для багатокілометрових походів.
«Коли ми вирішили відреставрувати Т-34, то мали на меті дати змогу  молоді доторкнутися до живої легенди й Великої Перемоги, — наголосив  заступник Луганського міського голови Олександр Ткаченко. — Ще живі ті, хто визволяв нашу Батьківщину на таких танках, і для них це вкрай важливо. Ми повинні зберегти пам’ять, щоб якомога більше поколінь дбайливо оберігали мир на рідній землі». 

…Дощ лив як з відра, а в кінологічному центрі при ГУМВС України в Харківській області, який вважається основною базою в регіоні з утримання, розведення та підготовки й використання службових собак у боротьбі зі злочинністю, йшла розмірена і звична робота. Адже ні фахівцям центру, ні їхнім чотирилапим підопічним не звикати до негоди. Вони несуть свою нелегку, небезпечну і дуже відповідальну службу за будь-якої погоди і пори року.
— У правоохоронних структурах міста Харкова та області налічується близько ста кінологів, — зазначає начальник кінологічного центру підполковник міліції В’ячеслав Друченко. — Працюють вони у нас, у патрульній службі ППС, «Грифоні», позавідомчій охороні, метрополітені, аеропорту. Періодично кінологи навідуються до нас для підготовки і дресирування своїх службових собак та для підтримки їхніх робочих якостей. 

Березнівський район  — один з небагатьох, де стабільно зростає народжуваність. А це означає, що тут, у поліській глибинці, вершать найвищу державну політику — плекають генофонд нації.

— Звісно, ми прагнемо створити для наших діток максимально комфортні умови виховання, навчання й самореалізації, — каже голова Березнівської райдержадміністрації Ігор Мельник. — Ось і нещодавно гостинно відчинили двері ще два дитячих заклади — відновлений дитсадок «Веселка» в Березному та районний будинок дитячої та юнацької творчості. 

У центрі міста, на набережній річки Лопань, флористи створили  безперервний  ланцюжок із живих квітів завдовжки майже 2,8 кілометра. Така гігантська клумба стала не лише яскравим видовищем, а й світовим рекордом.  Щоб зафіксувати  його, представникам Книги рекордів Гіннесса довелося ходити з лінійкою набережною три години. Після цього вони підтвердили, що рекорд харків’ян майже на 800 метрів перевищує попередній, встановлений у нідерландському місті Тілбург 2009 року.  

Водійські права я отримав понад двадцять років тому. За цей час об’їздив за кермом власного автомобіля як рідну Житомирщину, так не раз добирався до самого синього, чи то пак, Чорного моря. І жодного разу не мав жодних претензій до працівників ДАІ, як, до речі, і вони до мене, бо не так вже складно шанувати правила дорожнього руху, написані, як не раз нагадували викладачі в автошколі, кров’ю загиблих на дорогах.
Не дивно, що я досить скептично ставився до «водійських страшилок» про «загребущих» автоінспекторів, які переймаються не стільки безпекою учасників дорожнього руху, скільки поборами з водіїв. На моє ще недавнє переконання, останні самі провокують міліціонерів, намагаючись малою кров’ю відкупитися від справедливого і цілком заслуженого ними покарання, а потім ще звинувачують власників смугастого жезла у смертних гріхах. 

Уже через три години після того, як потужний вибух, а невдовзі й виття сирен автомобілів ДСНС, швидкої та аварійних служб розбурхали минулого понеділка один зі спальних мікрорайонів Північної Салтівки міста Харкова, там майже ніщо не свідчило про недавню драму. Лише біля будинку №32 на вулиці Метробудівників, який заховався від центральної магістралі за такими самими спорудами-близнюками та зеленню сусіднього вибалку і став місцем трагедії, все ще тіснилися пожежні машини та автівки аварійних служб і стояла невеличка юрба людей. Про недавній вибух у квартирі на п’ятому поверсі свідчили закопчені чорні дірки на місці колишніх вікон і кіптява, що дісталася горішніх поверхів.
 

Ці діти зіткнулися зі страшним діагнозом у віці, коли їхніх однолітків турбують здебільшого ігри. Але вони прагнуть жити, як усі: навчатися у школі, спілкуватися з однолітками, обирати майбутню професію. Початок занять для них — дуже важливий день і справжнє свято, адже навчання пов’язує малюків із колишнім життям і додає впевненості в тому, що за час хвороби вони не відстануть від однокласників.
У рамках благодійного проекту «Чужих дітей не буває» тут відкрили «Школу добрих сердець», яка в цьому навчальному році відчинила двері для 22 школярів, що перебувають на лікуванні у стаціонарі. 

У І півріччі цього року з усіх повідомлень, які надійшли до територіального підрозділу Держфінінспекції Херсонської області на «телефон довіри», факти порушень, про які розповідали люди, повністю чи частково підтверджено у 57,9% випадків. Загалом завдяки даним, отриманим за «телефоном довіри», фінансові інспектори виявили порушень під час використання коштів та майна майже на 300 тисяч гривень. Порушення виявляють і в результаті планових перевірок. Ось що показали ревізії деяких закладів охорони здоров’я. 

У родині Юрнюків, що зі славного села Селятин Путильського району, один із синів обов’язково Іван і обов’язково — лісівник. Так заведено з діда-прадіда. «У нас тут найдивовижніші гори і найкрасивіші ліси», — запевняє Іван Іванович-старший, керівник Селятинського лісництва, яке входить у структуру Путильського держлісгоспу. 
Лісництво пана Юрнюка  найвисокогірніше в країні. А ще оточений з усіх боків горами буковинський Селятин (не плутати з іншими!) вважається найгрозовішим місцем. Грім і блискавки тут дають про себе знати 48 днів на рік — як у жодному іншому українському місті чи селі (зате гори рятують від сильних вітрів). Саме тут офіційно зафіксована найдовша гроза. У червні 1948 року вона лютувала безперестану більш ніж півтори доби. 

Кілька років тому моя донька повернулася схвильованою зі школи. «Уявляєш, мамо! Наша вчителька етики сьогодні дуже образила прибиральницю. Вона в її присутності всього класу сказала, що якщо погано вчитимемося, то… прибиратимемо в школі. Наша технічка після того плакала. Я сама бачила…»