Ми звикли до численних телешоу, на які підбирають тих, хто найкраще співає, танцює, жартує. Проте патріотична складова таких розважальних заходів організаторів не надто цікавить. Для них головне — створити видовище. Скажімо, мова шоу начебто й неважлива, але російською вперто не бажають поступатися окремі члени журі навіть у спілкуванні з учасниками, що розмовляють українською. 

До цього урочистого моменту полковник Євген Сидоренко, заступник начальника озброєння управління оперативного командування «Схід», ішов 27 років. Не просто йшов — служив. Віддано, добросовісно виконував свій професійний обов’язок. Патріотизм і відданість Батьківщині — чесноти, притаманні його характеру, він красномовно проявив зокрема під час перебування в зоні АТО. Вони беруть гору навіть над ціною його життя та власними вигодами — такими, як власне житло. Дружина Альона із сім’ї військового, тож розуміє чоловіка і жодного разу не виказала хоча б якогось невдоволення необлаштованим побутом чи ненормованим графіком служби чоловіка.

 Чи міг уявити випускник мелітопольської десятирічки, яким буде його життя через понад двадцять років служби, у 1988 році, коли вступав до Київського танкового вищого військового інженерного училища імені Якубовського? Вочевидь ні, бо так далеко подумки не забігав. Навчаючись у восьмому класі, зробив усвідомлений вибір професії військового. Того року Євген написав запити чи не в десяток військових училищ. Отримав відповідь із чотирьох танкових. Єдине, що засмучувало: через високий зріст не проходив на командний факультет. Батьки Євгена — цивільні інженери. Тому довго не вагався і подав документи на спеціальність військового інженера.  

Жінки й дівчата, які потерпають від жорстокого ставлення у сім’ї, часто змушені тікати зі своїх домівок. Чимало з них опиняються просто на вулиці без засобів для існування, без документів, та найстрашніше — без підтримки рідних і друзів. Багато молодих жінок із дітьми опинилися у складних життєвих ситуаціях, спричинених воєнним конфліктом на сході країни. Їхні помешкання руйнуються, життю загрожує смертельна небезпека, тому доводиться тікати і шукати інших безпечних місць.

Саме для таких потерпілих жінок у 2013 році було створено соціальну квартиру, в якій тимчасово можуть проживати водночас шість мам із дітьми. За цей період соціальна квартира надала прихисток 33 жінкам, зокрема і вимушеним переселенкам з Донбасу. У трьох кімнатах і просторій кухні створено всі умови та зручності, щоб мешканки почувались як удома. Квартира має ще четверту кімнату, де цілодобово чергують соціальні працівники. За час проживання у квартирі, а це, як правило, до півроку, її мешканки отримують послуги психолога та юриста.  

Випробування на професіоналізм і мужність проходять військові медики, які рятують поранених бійців у зоні АТО та забезпечують їхню доставку в шпиталі. Лікаря анестезіолога-реаніматолога Вадима Бабія, який працює у вінницькому Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, торік навесні направили на підсилення медичного забезпечення 95-ї аеромобільної бригади. Не раз йому доводилося в польових умовах боротися за людське життя. А поблизу гори Карачун їхня колона, потрапивши в засідку, прийняла бій. В умовах бою, надаючи допомогу пораненим, його самого поранено в око.

Указом Президента України Вадима Бабія нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Тривалий час він лікувався. За сприяння волонтерів ключове оперативне втручання на оці йому виконали у США. Після одужання здійснив десятки вильотів у складі медичної бригади літака «Vita», що транспортує важкопоранених і хворих із шпиталів Харкова і Дніпропетровська до Києва, Одеси, Львова, Вінниці. Так розвантажуються лікарні, найближчі до передової. А якщо хворого на велику відстань везти автомобілем, у нього можуть виникнути ускладнення. 

Уперше на п’єдестал пошани авіамоделіст із Жовкви Андрій Умрихін піднявся у 10-річному віці — став чемпіоном рідної Львівській області. Потім були перемоги в змаганнях різного рівня, зокрема й світового та європейського. Але професію обрав дуже мирну — став педагогом, і тепер його стаж роботи вже перевищує 26 років. Щоправда, щойно почалася антитерористична операція на сході країни, як Андрій Олександрович пішов у волонтери — возив допомогу добровольцям. На власні очі побачив, як важко бійцям. І розумів, що наука авіамоделювання може допомогти, адже це стратегічне озброєння у сучасній війні. Тому влітку минулого року у Львові він відкрив школу підготовки, де тепер навчаються керувати безпілотними апаратами бійці батальйонів «Азов», «Донбас», «Дніпро». А сам пішов добровольцем у батальйон «Луганськ-1».

Торік Андрій Умрихін із прапорщиком ЗСУ Станіславом Чорним в одному екіпажі стали чемпіонами світу. А ось на першість Європи в болгарське місто Пазарджик влітку нинішнього року довелося їхати практично без підготовки. 

Обшук у Бібліотеці української літератури в Москві, арешт її директора Наталі Шаріної, затримання співголови об’єднання українців Росії Валерія Семененка і нарешті рішення Федеральної міграційної служби РФ про перереєстрацію українських громадян, які перебувають на території Росії, для «визначення їхнього правового статусу» — події невипадкові й тісно між собою пов’язані.

Атаку на культурний осередок українців у Росії інакше, ніж істерією, не назвеш. Адже керівництво Бібліотеки української літератури, навчене попередніми досвідами обшуків і перебуваючи під усевидющим оком ФСБ, намагається чітко дотримуватися драконівських вимог російського законодавства, щоб зайвий раз не наражатися на небезпеку. 

У Державній фіскальній службі кажуть, що така система дасть змогу скоротити на третину час перетину кордону, а головне — сприяє зниженню ризику порушень на митниці й зменшенню проявів корупції. 

«Коли сірник видається стовбуром — ото і є чистота» — така приказка побутує між жителями селища Варва на Чернігівщині, яка й слугує їм гаслом. Тут прибрано, як у доброї господині у світлиці. І віє отим приємним домашнім затишком, який вона створює для себе і своїх близьких. Причому хазяйновиті варвинці метикують і діють гуртом, визначаючи спільно, які справи потребують термінового втручання. 

До місця призначеної зустрічі він приїхав хвилина у хвилину, бо звик цінувати свій і чужий час. Акуратно поставивши яскраво-червоний мотоцикл, якого ніжно називає «китайчуком», відразу дістав цигарку. 

За повідомленням керівника обласної військово-цивільної адміністрації Георгія Туки, у перший день роботи пункту пропуску у Станиці Луганській в обидва боки пройшло понад 720 осіб.