Один із телесюжетів спершу розсмішив, а потім викликав щире бажання потиснути героям розповіді їхні нечисті, але такі кмітливі руки. Та й справді. Уявіть бізнесмена середньої руки. Йому вдалося вбитися в пір’я, але хочеться нових перспектив. Та без заручання когось із вищої влади не бачити їх, як власних вух. Як же дістатися монаршої уваги?  

Майже тисяча пар у «КиївЕкспоПлаза» доводила свою майстерність на паркеті, виборюючи кубки, медалі й  симпатії глядачів. Танцювальний турнір з латиноамериканських, європейських програм, а також програми з 10 танців — один з найпопулярніших у світі — порадував  киян та гостей столиці атмосферою аристократичності. Написати, що це було видовищне дійство, значить не сказати нічого. Бо від розкішних суконь і фраків, модних зачісок і яскравого макіяжу мерехтіло в очах. А щодо музики, то вона зачаровувала ніжними мелодіями вальсу, шаленим джайвом, ритмічним фокстротом…

Подарував коханій на Восьме березня кошик рожевих троянд, а вона розплакалася. — Так розчулилась? — Ні, вона хотіла «Бентлі»…  
У цьому анекдоті насправді лише частка анекдоту. Бо неприкрашена правда з року в рік однакова: їх лихоманить, ними трясе,  а в очах упереджене побоювання: раптом не сподобається? І річ тут часто не в товщині гаманця, а в тому, з якою жінкою вам доводиться мати справу. Звісно, маму, бабусю чи доньку шокувати не варто. А от на дружині, подрузі чи колезі можна відігратися.

Учора у Київському палаці дітей та юнацтва відкрилася друга Всеукраїнська виставка-звіт дитячої творчості «Країна юних майстрів», яку відвідав Президент Віктор Янукович. Разом із ним оглянути науково-дослідницькі роботи дітлахів прийшли віце-прем’єр-міністр — міністр охорони здоров’я Раїса Богатирьова, міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник, голова Київської міської держадміністрації Олександр Попов, представники уряду та Адміністрації Президента.

Робочу поїздку Прем’єр-міністра Миколи Азарова на Закарпаття можна умовно розділити на дві частини. Першу, так би мовити наукову, було присвячено спілкуванню з молоддю — студентами вищих навчальних закладів. Друга, навпаки, видалася практично-діловою.  
Побіжно ми вже згадували про лекцію для студентів, яка зібрала дуже широку аудиторію, бо наживо послухати главу уряду в регіоні нагода випадає не щодня. Тим більше на тему «Як в Україні забезпечити сталий розвиток». 

Я провела в Євпаторії останній день зими. Напередодні ситуацію, що склалася в місті (а воно вже четвертий день залишається без централізованого водопостачання), кваліфікували як надзвичайну на державному рівні. Тут побував міністр з надзвичайних ситуацій Віктор Балога, у Сімферополі вже відбулося засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки, вже прийняті рішення про виділення коштів, аби курортне місто могло відновитися на початок сезону.
 

Ліс завжди був одним з найбільших багатств Чернігівсько-Сіверського краю, а його доступна деревина — головним і улюбленим будівельним матеріалом поліщуків та сировиною для роботи деревообробних підприємств. Тому завдання щороку посадити, більше ніж було зрубано, нині формулюється в дещо іншому ракурсі: забезпечити високопродуктивні, різновікові, біологічно стійкі, цінні деревостани, котрі можуть ефективно протистояти змінам клімату, хворобам і шкідникам.  

Уранці першого дня весни у студентів столичних вишів, які їздять на метро, був привід для радощів. Бо саме з цього дня, як повідомила прес-служба КМДА, у Київському метрополітені впроваджується новий вид студентських проїзних квитків. Точніше, в ролі проїзного буде звичайний… студентський квиток. Утім, і досі студенти могли користуватися пільговими проїзними, але в низці вишів їх купити було не так просто. Як розповіла Олена, мама студентки, спочатку треба було здати гроші старості групи. А потім він казав, у який кабінет звернутися за самим проїзним. Приходити по нього і займати черги інколи доводилось по 2—3 дні, та й то не завжди вистачало квитків.

Звертається до вас сільський голова з Полтавщини. Цього року у віці 55 років при 20 роках спеціального стажу планують піти на пенсію два трактористи-машиністи з нашого села. Але проблема в тому, що після ліквідації СТОВ «Сулиця», правонаступника КСП «Заповіт», документи в архів не надійшли. І нині виходить, що за документами цим людям не вистачає 2 роки до потрібного стажу, хоч записи в трудових книжках в обох є.
Тож виникає запитання: чи є сенс їм подавати документи до Пенсійного фонду для оформлення виходу на пільгову пенсію? Чи буде для підтвердження стажу достатньо даних персоніфікованого обліку районного управління ПФУ? 

Не слід забувати, що профтехосвіта — інвестування в майбутнє нашої економіки. Втім, вітчизняні профтехнічні навчальні заклади сьогодні переживають нелегкі часи: недостатнє фінансування, застаріла матеріальна база, потреба в кваліфікованих викладачах. 
Тож про великі і малі клопоти «робітничих університетів» розповідає заступник голови Громадської ради освітян і науковців України Василь Петрович, який водночас очолює Міжрегіональне вище професійне училище зв’язку м. Києва.