Мотивація натхнення у справі, якій присвячуєш своє життя, неодмінно потрібна кожному. Бо саме з цим пов’язані наші успіхи чи невдачі. Тож такі мотивації можуть або згасати, і тоді людина шукає іншої долі, або ж, навпаки, зміцнюватися — тоді отримуєш справжню творчу радість від того, чим займаєшся.
У моєму творчому житті була одна пам’ятна історія. Вона хоч і не стала переломною, та змусила по-іншому поглянути на деякі речі, надати чомусь додаткової ваги. Йдеться про мої професійні співочі початки, коли активно співпрацював із нашими провідними українськими композиторами-піснярами і в концертах, і на радіо. Платон Майборода, Олександр Білаш, Борис Буєвський, Анатолій Кос-Анатольський, Ігор Шамо, Костянтин М’ясков — скільки чудових пісень вони подарували Україні і світу!

Торік восени разом із дружиною надибали в одному із супермаркетів Сум пристойну пральну машину за цілком прийнятною ціною. Оскільки ця покупка вже стояла на порядку денному, довго не вагалися. Але потрібної суми в кишені не виявилося: попросили продавця відкласти техніку на якусь годину, доки сходжу за банківською карткою.
Аж тут нагодилася працівниця однієї банківської установи, представництво якої постійно працює в магазині. Вона люб’язно запропонувала швиденько оформити кредит. Мовляв, зараз триває чергова акція, нею просто гріх не скористатися: внесете мінімальну суму, а потім протягом кількох місяців розрахуєтеся за покупку. 

Публіцистичний проект «Героїні нашого часу», який «Урядовий кур’єр» здійснив у співпраці з Департаментом інформації та комунікацій із громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів, присвячений Міжнародному жіночому дню, і має на меті через конкретні долі 15 наших сучасниць певною мірою відтворити роль і місце прекрасної половини нашого народу в сьогоденні українського суспільства.
Кандидатури жінок різних професій подавали органи виконавчої влади, громадські ради при центральних державних відомствах, громадські організації, професійні спілки , спортивні асоціації та інші корпоративні інституції.

Гарної людини має бути багато — свідчить відомий вислів і переконують деякі українці. Проте якщо жінка важить більше 100 кілограмів, то це вже, даруйте, трохи занадто. І навіть чоловіки, які зауважують, мовляв, не люблю кістлявих панянок, все-таки погоджуються: дівчата з вагою понад центнер не вельми апетитні. Аналогічна ситуація щодо чоловіків. Звісно, справжня краса сильної статі — це передовсім харизма, проте якщо ця сама харизма підкріплена гарною фігурою — встояти перед таким мачо ой як важко. 

Рік тому в муках помирала моя свекруха: злоякісна пухлина «доїдала» її на очах у сім’ї, а ми, особливо останні кілька тижнів, ніяк не могли полегшити її страждання. Трамадол уже не діяв, онкологи визнавали, що потрібен морфін, але… Ось якби вона мучилася в своєму селі, а не в квартирі дітей у місті, — тоді їй виписали б рятівну ін’єкцію, за яку фельдшер змушений відзвітувати порожньою ампулою. Видавати ці ампули, які в певному сенсі рятівні для людей в останні дні їхнього життя, не за місцем реєстрації людини, виявляється, суворо заборонено. За це навіть встановлено кримінальну відповідальність.  

Селище Вишнівець, що на Тернопільщині, туристи знають передовсім через тутешній замок-палац. Залишилися тут донині й рештки англійського парку та майже трьохсотлітній бук — дерево щастя. Князь Михайло Мнішек був до безтями закоханий у свою другу молоду дружину Уршулю. Щодня їй присвячував власні вірші. Вона ж замовляла для парку нові скульптури з обов’язковим написом: «Коханому Михасеві, який зробив мене найщасливішою жінкою у світі». 
Коли на початку минулого століття новітні вандали знищили скульптури, залишилися самі постаменти з написами. Люди, які приходили сюди, читали цей текст і заливалися сльозами — так зворушувало їх чуже щастя. 

Нещодавно розмовляв із колегою, який повернувся з поїздки в Австрію. «Я спеціально вивчав ціни на продукти харчування у різних віденських супермаркетах, усе записував, а потім, приїхавши до Києва, пройшов нашими магазинами і порівняв. Що сказати: ціни майже на всі продукти в нас  у півтора, а то і два рази вищі, ніж у Відні. Чому так? Адже в нас зарплати в шість разів нижчі, ніж у цій альпійській країні», — знизуючи плечима, казав він.

Такого в Україні ще не було: прикутий до інвалідного візка адвокат Дмитро Жарий виграв у суді справу, пов’язану з дискримінацією людей з обмеженими фізичними можливостями. Він судився проти мережі аптек. Тож рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду унікальне, бо зобов’язує розглянути питання про анулювання ліцензій усіх аптек через ту саму дискримінацію.
Ця історія набула фармаційного, так би мовити, звучання певною мірою випадково, позаяк фігурувати в подібній справі могла б більшість наших відомств і установ, не пристосованих для відвідувачів з обмеженими фізичними можливостями.

У новому Музеї історії міста Києва експонується виставка творів  переможців найпрестижнішого у світі конкурсу світлин для преси World Press Photo. Представлено частину результатів 55-го щорічного творчого змагання. Журі довелося робити вибір серед 101 254 робіт. Переможцями у дев’яти номінаціях за серії та одиночні світлини бажали стати  5247 фотографів із 124 країн.
Серед переможців, на  жаль, нема жодного вітчизняного майстра, але журі відзначило дві роботи української тематики. Ці фото — не просто фіксація зображеного. Вони певною мірою віддзеркалюють і уявлення, яке склалося в останні роки у світі про нашу з вами Батьківщину. 

Одні співці мають славу після смерті, інші — за життя. Та увінчана вона не пелюстками троянд, а колючим терном. Зоря Лариси Косач  була яскравою, а тьмяніла лише від недуги.

Ще малою нарекла мати доню УКРАЇНКОЮ, бо серцем і душею переймалася долею рідної землі. Бог дав українцям пісню, а цю дівчину щедро наділив піснею-словом. І понесла вона те слово то з ніжністю, то грізно, то лагідно, то з болем і сльозою.