Його могила — на центральному кладовищі в рідному Білопіллі. На пам’ятнику викарбувано дати життя: 24.07.1979 — 13.08.2014. Тобто доля відвела йому лише 35 років. Ще б жити й жити, радіти сонцю і небу, синочку і дружині, батькам, сестрі, родичам, друзям, військовим побратимам. Але не судилося. 

На станції «Покровськ» вийшли майже всі пасажири купейного вагона потяга  Київ — Авдіївка, в якому я їхав. До кінцевого пункту (а це ще майже година дороги) зашилися лише кілька людей. Тут я нарешті відчув, що наближаюся до фронту. До речі, із 30 серпня по 3 вересня 2021 року через обстріли позицій ЗСУ з боку російських агресорів та «денеерівських» бойовиків Укрзалізниця змушена була  припинити рух поїздів поблизу станції «Авдіївка». Місто не постраждало, але його жителі отримали чергове нагадування про те, що лінія фронту проходить його околицями.

4 жовтня командувач військ оперативного командування «Захід» полковник Сергій Літвінов на плацу військової частини урочисто відрекомендував новопризначеного командира Князівської 14 ОМБр підполковника Олександра Охріменка. Полковник Літвінов висловив упевненість, що під його командуванням особовий склад військової частини й надалі на високому рівні, гідно та з честю виконуватиме найважливіші завдання, які стоять перед Збройними силами України.  

Перші достовірно встановлені гідрологічні спостереження розпочали на порожистій частині Дніпра запорозькі козаки в середині XVII століття. У Києві початок систематичних гідрологічних спостережень пов’язаний з Максимом Берлинським, який їх проводив на Дніпрі з 1796 року.

Хоч держава останнім часом розгортає дедалі ефективнішу боротьбу проти вчинення домашнього насильства, кількість його виявів, навіть на тлі посилення покарання за цей злочин, здається, не зменшується. Над подоланням цієї соціальної біди працюють десятки урядових, міжнародних, муніципальних, громадських організацій, правозахисники та правоохоронці.

Перший санітарний лікар і соціал-гігієніст України Веніамін Португалов (20.10. 1835—1896), який працював у Полтавській губернії, у наукових статтях і монографіях, а він їх написав понад 200, акцентує на тому, що в історії епідемії, пандемії чуми, холери, натуральної віспи, тифу, туберкульозу тощо були завжди і забирали життя мільйонів людей. Тому в цивілізованому суспільстві обов’язково має бути компетентна державна служба, яка спеціалізується на таких захворюваннях і спроможна їм протистояти.

Село Воздвиженське Шосткинського (донедавна Ямпільського) району на Сумщині лежить у глибинному Поліссі, майже за дві сотні кілометрів від обласного центру, віддалік гомінких трас і міст. Буваючи тут, мимоволі думаєш: чим потрібно було керуватися, наскільки перейматися долею земляків, щоб залишити комфортний і високоосвічений Мюнхен і переїхати до глухого напівзабутого Воздвиженського, аби жити поруч із селянами, організувати унікальне для Європи трудове братство, що стало практичною і зримою моделлю християнської цивілізації?

Життя Фрітьйофа Нансена — це неймовірна історія про великі досягнення в багатьох галузях. Фрітьйоф Нансен, що народився в Норвегії 1861 року, був науковцем, полярником, дипломатом і державним діячем. А передовсім — гуманістом із глибоким співчуттям і турботою про людей. Нині спадщина його самовідданості й мужності залишається надзвичайно актуальною, оскільки кількість людей, які були вимушено переміщені в усьому світі, досягла рекордних 82,4 мільйона осіб.

Про те, чому наше суспільство досі борсається в гендерних оманах і страждає від стереотипів і як цю ситуацію швидко і результативно подолати, Укрінформ  поговорив з урядовою уповноваженою з питань гендерної політики Катериною ЛЕВЧЕНКО.

«Тут нацисти розстріляли понад 100 тисяч людей. Тут важко говорити. На тисячі років його окупувала тиша. Тут важко дихати. Тисячі дітей зробили тут останній подих. Тут важко стояти. Тисячі куль збивали з ніг убитих саме тут, в урочищі Бабин Яр, що пронизане болем і криком, кров’ю і смертю. Це місце Господь покинув назавжди, а диявол оминає стороною. 80 років тому тут сталися жахливі злочини», — саме такі слова з відвертим болем у серці промовив Президент Володимир Зеленський під час заходів до 80-х роковин трагедії Бабиного Яру, що відбулися в Меморіальному центрі Голокосту «Бабин Яр» у Києві.