Не виносити сміття з хати. Цим повчанням, сказати б, своєрідною родинною традицією українці послуговуються століттями. Бо ж не варто розголошувати на всі боки, вивертати на показ життя власної сім’ї, розповідати стороннім те, що стосується лише вузького кола рідних. Але нині дедалі голосніше звучить заклик усе-таки виносити з оселі таке сміття, як насильство.

Збираючись щодня на роботу, плануючи відрядження, відпустку, поїздку до рідних і друзів, ми цікавимося, якою буде погода. А про значення прогнозу погоди для льотчиків, моряків, будівельників, водіїв годі й говорити: гарна погода — вагома умова успіху. Не слід забувати, що погодні умови істотно впливають на самопочуття і настрій людей, а погода та прогноз — вічна тема для розмови.

Ситуація на лінії зіткнення на Донбасі знову загострюється. Щодоби фіксують більш як десяток обстрілів із позицій проросійських незаконних збройних формувань. Наші недруги, періодично порушуючи режим припинення вогню, дедалі активніше використовують заборонені мінськими домовленостями види зброї: міномети калібру 120 міліметрів та 122-міліметрову артилерію. 

П’ятиповерхівка гуртожитку ніби сховалася поміж інших будівель всередині кварталу одного з житлових масивів у Черкасах. Однак це не врятувало його мешканців від чиновницького рішення, яке впало мов сніг на голову: осінньої пори терміново покинути обжиті роками кімнати. Посадовці, заручившись підтримкою рятувальників та Феміди, вимагають негайного їхнього виселення. На жаль, про те, куди подітися людям, які живуть тут по 10 і навіть 20 років, де шукати на зиму прихисток, ніхто не потурбувався.

Українські та закордонні ЗМІ дедалі частіше пишуть про блокування бойовиками роботи КПВВ на Донбасі: із семи контрольних пунктів в’їзду-виїзду в зоні проведення ООС повноцінно працює лише у Станиці Луганській. Решта дорожніх коридорів або закрита, або рух у них, як-от через КПВВ «Новотроїцьке», дозволено окремим громадянам лише двічі на тиждень.

Берегти пам’ять про українських героїв — святе завдання кожного з нас. Адже українцям судилося бути народом-борцем у минулому й у новітній історії теж. Люди доброго серця та чину нині на лісовому масиві Старківка села Шибалин неподалік м. Бережани на Тернопільщині оновлюють меморіал на вшанування пам’яті воїнів Української Повстанської Армії Василя Соляра, Івана Львівського, Михайла Ухмана, Михайла Соляра та Йосипа Совина. 

До села з гарною назвою Боремель, центру територіальної громади, від Рівного 90 кілометрів — така собі глибинка, найзахідніший населений пункт області. Зате до Луцька не більше 20—30 хвилин машиною. Умовна межа Волинської області (не хочеться називати це кордоном) за три кілометри, тож жителі тамтешнього села Жабче десятиліттями ходили до Боремельської школи. І навіть хотіли приєднатися до цієї громади, яка, до речі, утворилася добровільно 2016 року.

Україна повертається до джерел своєї історії. Оприлюднюють нові факти, з погляду сучасності трактують уже відомі. Але мало констатувати, визнавати, захоплюватись. Які висновки робимо з минулого, чого вчимося?

На Закарпатті туристам завжди є куди піти або поїхати і що подивитися. Один із центрів притягання — Національний природний парк «Синевир», де лежить однойменне озеро — одне із семи чудес України. Привабливість озера й центру реабілітації бурих ведмедів, які живуть в умовах, наближених до природи, підтверджує статистика: понад 200 тисяч візитерів щороку. Однак тут розраховують на ще більшу їх кількість. І мають на це підстави.

Це було фантастичне дійство. На заюрбленій центральній площі міста вишикувалися з дистанцією півтора метра одне від одного 375 учасників пересвисту — діти, підлітки, дорослі і навіть доволі літні люди — й за поданим сигналом піднесли до вуст знамениті валківські свищики. Що тут почалося! Унікальний, не схожий на звучання подібних забавок свист спочатку заполонив увесь майдан і незбагненним мелодійним вихором злетів до блакитної високості. Дехто з учасників свята від очікуваної, але все-таки — несподіванки, аж зажмурився та нахилив голову, а один із зовсім юних свистунів прикрив вуха долоньками.