Сани, теплу вдяганку, взуття та запаси палива на зиму зазвичай намагаються готувати задовго до настання холодів — улітку. Тому ще спекотного серпня офіційні та інші повідомлення про накопичення на складах вугілля для успішного проходження осінньо-зимового періоду вже нікого не дивують. Але деякі привертають підвищену увагу. Наприклад, не так давно Міністерство енергетики підтвердило, що ПАТ «Центренерго» вже узгодило поставку енергетичного вугілля — всього 75 тисяч тонн зі США, звідки розпочнеться його плановий імпорт. З-за океану до України доставлять першу партію (37, 5 тисячі тонн) від загальної закупленої кількості чорного золота, яке для стабільного проведення опалювального сезону восени та взимку справді майже на вагу золота.

Мальовниче село Тинівка, що в Уманському районі на Черкащині, завжди славилося невтомними працьовитими людьми, які, незважаючи на всі суспільні та соціальні складнощі та незгоди, революції й воєнні лихоліття, поколіннями терпляче й цілеспрямовано будували краще життя. Ще в далеку давнину на поселення часто нападали татари, які грабували і вбивали місцевих жителів. Тому село обгородили високим тином та обнесли глибоким ровом. Можливо, від того й походить його назва. А за іншою версією вона взяла початок від прізвища графа Тинівського, який колись володів цими землями. Це село одне з найбільших в окрузі і завжди, скільки пам’ятають його люди, було гарним і заможним. Проте останні десятиліття поступово загострюються соціальні проблеми. Кількість населення зменшується, воно старіє, народжуваність падає. Є чимало невирішених інфраструктурних питань, зокрема в сфері благоустрою.

У Луганській області знову запахло горілим: у лісі неподалік села Пурдівка Сєвєродонецького району 30 серпня було виявлено пожежу. Спільними зусиллями працівників Новоайдарського лісництва, ДСНС та військових її вдалося приборкати. Коли прочитав в інтернеті це повідомлення, згадалась осінь 2020 року: тоді великий вогонь нищив усе на шляху в Новоайдарському районі. Пожежа охопила майже 20 тисяч гектарів і зачепила понад 30 населених пунктів.

Садоводи-любителі давно побачили, що з деревами щось не так. Саджанці не хочуть рости, хворіють. Ті, що вижили, не радують урожаєм.
Пояснення цього «щось не так» знайшли вчені. Діагноз звучить як вирок: віруси! Так-так, вони полюють не лише на людей. Дерева й кущі теж потерпають. Науковці, які займаються садом, виявили біду давно і знають, як з нею боротися. Та, на жаль, ситуація не з їхньої вини розвивається за сценарієм: «Доки грім не вдарить». А його вже чути. І віруси атакують не лише плодові дерева, а й інші сільськогосподарські культури. Про те, як зарадити проблемі, «Урядовий кур’єр» поцікавився у директора Інституту садівництва НААН України академіка Ігоря Гриника.

Днями Державна регуляторна служба України погодила дуже важливий законопроєкт — «Про внесення змін до Кримінального кодексу України «Про металобрухт». Він передбачає посилення відповідальності за незаконне приймання на брухт частин та елементів залізничного транспорту, тобто розукомплектацію.

Віктор Гончаренко — знакова постать у вітчизняному планеризмі. Він почав літати на планері УС-4 наприкінці 1930-х. Під час Другої світової війни став курсантом, а потім інструктором Саратовської планерної школи. Брав участь у війні на Далекому Сході проти Японії. Після демобілізації вступив на вокальне відділення Київської консерваторії. Був солістом Національної філармонії України. Але без неба жити не міг, став спортсменом-планеристом в аероклубі. До кінця життя був вірним своєму захопленню. 21 листопада, виповнюється 100 років з дня народження цього чудового пілота і спортсмена.

Захід пройшов на базі Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному Полтавської області, а ініціювало його проведення Міністерство культури та інформаційної політики України. Присутня на семінарі заступниця міністра культури та інформаційної політики Лариса Петасюк розповіла для «Урядового кур’єра», що віднині подібні заходи відбуватимуться систематично, бо центральна влада рішуче налаштована вивести галузь із глибокої кризи, зберегти і розвивати народні художні промисли. Допоможе в цьому цільова національно-культурна програма, розрахована на 2021—2025 роки, яка передбачає залучення коштів державного і місцевих бюджетів, а також інших, не заборонених законодавством, джерел. Другого дня семінару її концепцію презентували учасникам.

Його мала батьківщина — село Вовківці нині Роменського району Сумської області. 100 років тому це була територія Полтавської губернії, від чого і походить його літературний псевдонім. А поховали його на цвинтарі Святого Андрія у Саут-Баунд-Бруку (округ Сомерсет штату Нью-Джерсі) — єдиному українському пантеоні у США, де тисячі могил наших співвітчизників. На сільському кладовищі у рідних Вовківцях покоїться прах його матері Любові Іванівни та рідної сестри Валентини. Оскільки батька Едварда Адамовича радянська влада репресувала, то й досі не відомо, де його поховали, бо розстріляли дорогою на сибірське заслання 1938 року.

За два останні роки в межах програми Президента «Велике будівництво» на Черкащині відновили автошляхів більше, ніж за попереднє десятиліття. Це підкреслив Прем’єр-міністр Денис Шмигаль під час серпневої робочої поїздки в Черкаську область. Тут є над чим у цьому плані працювати: як підрахували дорожники, міста і села регіону з’єднують 1750 км автошляхів державного значення та ще в області понад 4300 км місцевих доріг. Чимало з них украй занедбані, тож місцеві жителі назвали їх «дорогами смерті».

2008 року я вперше побував на Луганщині, області, де найраніше в Україні сходить сонце: Світило з’являється на українському обрії в селі Рання Зоря (колишні хутір Березово-Ярськ, пізніше — Червона Зірка) Міловського району Подінців’я (так ще називають Луганську область) — сточища річки Сіверський Донець. Щоправда, нині зустрічати сонце в цьому населеному пункті, де за переписом 2001 року було 106 жителів, майже нікому — жителі покинули Ранню Зорю 2016-го, хоч офіційно тут зареєстровано ще 16 осіб.