Денис Босянок – мій кумир з дитинства. Ми з пацанами ганяли у футбол, збирали наклейки з відомими футболістами від жуйок. Потім клеїли ці наклейки у зошити: по командам та збірним. Футбол був великою частиною мого дитинства. Коли дивився матчі по телику, теж намагався коментувати події на полі, наслідуючи улюбленого коментатора – мікрофон заміняв флаконом від лаку для волосся. 

Згадаймо, як кажуть про особу, яка дуже часто вживає нецензурну лексику. Правильно. Іронічно уточнюють, що ця персона не лається, а просто розмовляє тими брутальними словами. Приблизно так характеризується і російська дезінформація, що поширюється світом. Ні, наші сусіди не перебріхують усе і вся. Вони все бачать у викривленому ракурсі й підозрюють у «теорії змов» навіть своїх ситуативних чи інших спільників. Причому спотворюючи об’єктивну інформацію і вигадуючи натомість бридкі фейки, носії цього явища шукають «законні» причини для розв’язання інформаційних воєн. Вони лицемірно скиглять, що вдаються до дезінформації та пропаганди, бо змушені захищатися від ворогів у всьому світі.

Друге звернення Української Асоціації Медіа Бізнесу, Національної Спілки Журналістів України та Асоціації Незалежних Регіональних Видавців України щодо невідкладних заходів для підтримки інформаційної безпеки населення України в умовах карантину.

Про працівників водоканалу, як правило, згадують, коли крани у квартирах чи будинках несподівано замовкають, видаючи лише підозріле шурхотіння-шипіння. Утім, це так само стосується енергетиків, газовиків, працівників інших служб, які забезпечують комфортне побутове повсякдення мешканців житлових багатоповерхівок і приватних будинків. Тоді згадується давнє і незмінне: коли щось маємо — не помічаємо, а втрачаємо, то…

Зазвичай наприкінці травня на корпункті «УК» на Рівненщині з’являється директор дитячого санаторно-оздоровчого комплексу «Країна мрій» в Острозькому районі Іван Дячук. Розмовляємо про проблеми в організації дитячого оздоровлення, що рік у рік наростають, наче снігова куля. Адже з 2014-го цей процес відбувається без участі фонду державного соціального страхування: відповідний пункт Закону «Про оздоровлення та відпочинок дітей» (п. 1 ст. 25) поставили на дуже вже затяжну паузу.

В історії кожного народу є власні сторінки трагедії й боротьби. Мало відомо, що в Криму три корінні народи України: кримські татари, караїми і кримчаки. Щодень інформаційно наповнюється дедалі новими фактами з їхнього життя. Для кримських татар найтрагічніша подія, що не оминула жодної сім’ї, — депортація 18 травня 1944 року.

Інколи доля підносить нам напрочуд щедрі сюрпризи. Таким стало для мене знайомство з унікальною жінкою — головою Світової федерації українських лемківських об’єднань Ярославою ГАЛИК. Вона живе в мальовничому Яремчі на Прикарпатті, а огорнути своїм прихильним материнським крилом прагне, здається, весь світ. Лемкиня за походженням, пані Ярослава згуртовує розкиданий по чужинах цвіт найзахіднішої гілки українства, яке вже проросло в кількох поколіннях. Але відновлення історичної справедливості — офіційного визнання депортації українців Закерзоння в своїй державі — вони й не дочекалися. Чому? Відповідь шукаємо крізь призму геополітики та людських доль.

Моя мама після смерті дочки проживала в одному будинку із зятем, який там не прописаний, і отримувала субсидію. Домоволодіння належить моїм батькам. Так сталося, що зять вижив маму з хати в січні, і я як ще одна дочка забрала її до себе. Зять не хоче сплачувати комунальні послуги, мотивуючи тим, що теща отримує субсидію. Що робити із субсидією — отримувати далі чи відмовитися?

За весь час досліджень на Луганщині лабораторно підтверджено 42 випадки захворювання на COVID-19. Протягом останніх кількох діб нових не фіксують. Це єдиний регіон, де від коронавірусної хвороби не померла жодна людина. До того ж в області немає медиків, які б захворіли на COVID-19.

Карантин триває вже понад 50 днів. Вулиці міст незвично порожні. Ринки здебільшого все ще закриті. Біля магазинів черги, адже в торговельні зали пускають обмежене число покупців. Транспорт ходить з перервами. То що в такій ситуації робити людям з інвалідністю, громадянам пенсійного віку, горезвісної категорії 60 плюс і старшим, мамам з малюками, яких нікуди подіти й не можна самих залишити вдома, щоб вийти в магазин?