Червневі грози із градобоями, повенями і спекотною погодою впродовж останніх років стали традиційними. Особливо у західному регіоні України, який потерпає від стихійних лих найчастіше. На жаль, прикарпатські села й господарські угіддя, що лежать на берегах гірських річок, не убезпечені навіть від прогнозованих природних катаклізмів. Але рік у рік лисіють букові й смерекові ліси, даючи вільний простір буревіям і гірським потокам. А тривожні сигнали захисників природи про браконьєрське винищення лісонасаджень залишається голосом волаючого в пустелі. 

Лише один край в Україні межує одразу з чотирма державами. Це Закарпаття, яке має кордони з Польщею, Угорщиною, Румунією і Словаччиною. І щоб ознайомитися із традиціями цих країн, не обов’язково перетинати кордон — усе можна побачити в області, яка тривалий час перебувала під владою різних держав. 

Пам’ятаєте «Пригоди Гуллівера», якими зачитувалися в дитинстві, хоча насправді ця книжка — попередження для дорослих? Ми переживали за головного героя, побою­ючись сили велетнів, симпатизували карликам і картали малий народ за безглузду війну через суперечки про те, з якого боку потрібно розбивати яйце; не могли змиритися з тим, що до мавп, які стали робочою худобиною коней, тамтешня влада збиралася відправити й Гуллівера. Але, виявляється, можуть бути сценарії більш моторошні, ніж описав Джонатан Свіфт. 

Завжди з інтересом читаю новини про своїх колег — і не тільки газетярів, а й працівників радіо, телебачення, інтернет-видань. Багатьох із них знаю ще зі студентських років, інші відомі за публікаціями, виступами в ефірі. 

На відміну від надзвичайної ситуації у Кропивницькому, де наприкінці березня вогонь знищив чотири автоцистерни зі скрапленим газом, шість вантажних та вісім легкових автомобілів, житомирці відбулися менш масштабними руйнуваннями. Пожежа на АЗС, що трапилася 19 травня, перетворила на металобрухт лише п’ять автомобілів, хоч опіки, яких люди зазнали, спричинили не одну, як у Кропивницькому, а дві жертви. 

У Полтаві така спека, що плавиться асфальт. Тимчасовий порятунок від неї приходить тільки вночі, та й то спати доводиться з навстіж відчиненими вікнами. Але з настанням сутінків на околицях з’являються байкери, а пізніше — великовагові автомобілі, які крім того, що заважають людям відпочивати, руйнують дорожнє покриття і навколишні будинки. Таке відбувається й на центральній у селищі Яківці вулиці Спартака. Великоваговий автотранспорт став їздити цією дорогою приблизно 11 років тому. Тоді місто готувалося бучно відзначити 300-річчя Полтавської битви. І його керівництво вирішило, як усім здавалося, тимчасово перенаправити потік автотранспорту з вулиці Шведська могила, яка проходить поряд з музейним комплексом «Поле історії Полтавської битви», на вулицю Спартака. 

Висока круча над безкрайнім морем пропонує всім багато варіантів для корисного дозвілля. Я, приміром, спостерігав за ледь помітним на обрії вантажним судном, яке йшло до Маріуполя. А двоє хлопчаків жваво жбурляли камінці у тому самому напрямку. «Танкер!» — тоном знавця визначив один із них. «Суховантаж!» — не погодився другий. «Ще скажи — піратський! — задерикувато вигукнув перший. — Зараз там піднімуть чорний прапор — і повним ходом до нашого берега! Куди тоді тікатимеш?»

Парадокс, та нині жительки Луганщини їдуть народжувати саме в пологове відділення Біловодської лікарні, обминаючи новий адміністративний обласний центр — Севєродонецьк. І саме питання медичної логістики, що залежить передовсім від бажання пацієнта, можливо, допоможе сучасному лікувальному закладу вижити й уникнути перепрофілювання. 

Їм по 45. На двох у них восьмеро дітей. Але в їхньому будинку й на подвір’ї не лунають дзвінкі дитячі голоси. Немає пісочниці з розкиданими іграшками, немає гойдалок і дитячих велосипедів. Довкола хати все позаростало бур’янами, город напівзасаджений. У дворі траву жує козеня — добре, що влітку її вдосталь, бо сіном у сараї й не пахне. Сьогодні вони тверезі, бо на порозі комісія із соціальної служби. З’ясовуватиме, чи можна повертати матері п’ятьох дітей (від 5 до 15 років), які перебувають у дитячому будинку. Найстарший її син мешкає з бабусею. Він повнолітній, і не відомо, чи хотів би матір бачити. Навряд. 

Одна з найактуальніших проблем сьогодення в Україні — запровадження нового ринку електроенергії. Воно має відбутися 1 липня, проте, як свідчать недавні заяви фігурантів ринку, далеко не всі готові до цього.