…Він ішов Хрещатиком на милицях, але принципово не сідав у візок. Так бойовий офіцер Сергій Сивий прагнув довести собі та всім, хто бачив марш миру, що українців не зігнути до землі за жодних обставин. Земляки, звісно ж, упізнали в ньому відомого рівнянина Сергія Пандрака (Сивий — псевдо. — Авт.), багаторічного голову Рівненського відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, який у бою під Хрящуватим утратив ногу.

Нарешті він у Рівному. Ми спілкуємося в офісі МЖК, де й раніше не раз зустрічалися: щоправда, за інших обставин та інформаційних приводів… Сергій, вочевидь, читає в моїх очах іще не озвучене запитання і випереджає мене:
— Мабуть, хочете запитати про те, що й усі: чого ти туди поїхав у свої 52 роки, в тебе ж усе є? Відповідаю неоригінально: а хто, як не ми?

Гроза налетіла зненацька: дощ сипонув великими краплями по пересохлій землі й за кілька хвилин ущух разом із вітром, що так само раптово пронісся над селом. Усе було б добре, якби не прикрість: гроза знеструмила населений пункт, що для суботнього вечора було не дуже приємно. І хоч односельці до таких витівок природи звикли (світло у нас «вибиває» навіть за невеликого вітру та дощу), перспектива просидіти без електрики решту вихідного всіх засмутила. 

Важко було б уявити сьогодні Черкащину без лісових масивів. Займаючи значні площі, вони привносять у життя регіону велику животворну силу, регулюють клімат, поліпшують екологію, працюють на розвиток економіки області та України загалом. Хтось із великих учених назвав ліс природним явищем, яке має не лише рослинність, а й місце її існування. Відтворення лісів та лісорозведення — одне з найголовніших завдань підприємств обласного управління лісового та мисливського господарства. Як розповів його начальник Олександр Дзюбенко, ситуація з розв’язанням цієї проблеми в області останнім часом значно поліпшилася.  

Скандальний храм темних богів у селі Пастирському на Черкащині, або, як ще його називали, церква сатаністів, однієї глупої ночі на початку жовтня нинішнього року взявся полум’ям. Його химерні язики танцювали так, ніби відьми з усього світу злетілися сюди на свої ігрища. Пожежники, які прибули на виклик, намагалися загасити цю шалену ватру, але врятувати споруду так і не вдалося. Добре, що від пожежі ніхто не постраждав. Однією з версій інциденту вважають підпал. Слідство проводить Смілянський міськрайвідділ міліції.  

29 жовтня 1955 року о пів на другу ночі у Північній бухті Севастополя прогримів потужний вибух під днищем лінкора «Новороссийск». Попри величезну пробоїну та інші пошкодження, флагман Чорноморського флоту ще понад дві години тримався на плаву, а потім ліг на лівий борт і миттєво перевернувся догори кілем. Саме у цей момент загинула найбільша кількість матросів і офіцерів — більш як 600 «новоросійців» та рятувальників з інших суден, що поспішали на допомогу. Сотні людей потонули, а ще жахливішою виявилася смерть матросів, живцем замурованих у сталевих відсіках «Новороссийска»: приречені, прощаючись із життям, співали «Варяг», і їх було чути ще навіть 1 листопада.  

Нещодавно підрозділи Збройних сил України та міліції без жодного пострілу визволили від бойовиків останнє село Новоайдарського району на Луганщині. А вже наступного після цього дня його відвідав голова облдержадміністрації Геннадій МОСКАЛЬ. Варто зазначити, що раніше Кримське належало до Слов’яносербського району. Але через те, що Слов’яносербськ тепер окупований так званою ЛНР, всі виплати там заблоковано. Ситуація в селі за панування бойовиків наблизилася до гуманітарної катастрофи. Пенсії та зарплати не виплачували з початку воєнних дій, пацієнтам розташованого тут обласного протитуберкульозного диспансеру практично нема що їсти. Тож очільник області запевнив, що за кілька днів через казначейство розблокує фінансування, і люди нарешті отримають свої гроші.
Напередодні ж бригада УДППЗ «Укрпошта» у супроводі голови ОДА, двох БТР та кількох десятків автоматників доставила гроші на соціальні виплати в селище Чорнухине Попаснянського району для погашення заборгованості. Люди нарешті відчули, що держава піклується про них. Однак голова Луганської ОДА воліє говорити про проблеми, які ще потрібно розв’язати.

За роки незалежності Збройні сили та інші військові формування України отримали півмільйона призовників, що пройшли військовий вишкіл в автошколах і спортивно-технічних клубах Товариства сприяння обороні України (ТСОУ). Цифра може (і повинна) значно зрости в непростих нинішніх умовах. Для цього у нас є все: кваліфіковані викладачі, матеріальна база, яку вдалося зберегти, незважаючи на інколи відвертий тиск та нерозуміння. Потрібне лише хоча б мінімальне держзамовлення на підготовку найбільш затребуваних фахівців. Це дасть змогу синхронізувати щоденну роботу з реальними потребами армії.   

Сміття нині в епіцентрі життя в Україні: якщо не воно саме, то принаймні сміттєві баки. Одні такий спосіб народної люстрації схвалюють, інші — критикують. Та от проблема: сміттєві баки під радами різних рівнів зовсім не змушують депутатів замислитися про сміття в прямому значенні слова — а ми в ньому вже потопаємо. Судіть самі: щороку в Україні утворюється 13 мільйонів тонн (або 60 мільйонів кубометрів) відходів, які «залягають» на 10 тисячах гектарів землі. І це ще, так би мовити, вчорашня статистика. 

Узяла гречки жменьку, а проголосувала серденьком. Це одне з гасел, які використовують креативні соціальні мережі, закликаючи громадян віддавати свій голос не за того, хто підкуповує продуктовим набором, а за того, чия програма вам найбільше підходить. Воно фактично не заперечує: давали і дають, брали і беруть, але сумління таки стає на бік правди.  

Опалювальний сезон, що наближається, уже шокує багатьох споживачів: і без того тарифи підвищили на чимало комунальних послуг, тож доводиться трусити гаманцем. А попереду зима — період, коли опалення становить суттєву часту в оплаті за житлово-комунальні послуги. Однак фахівці радять розглядати проблему під іншим кутом зору. І поцікавитися: а кого захищали низькі тарифи — тих, хто рахує кожну копійку, чи, навпаки, тих, для кого й сотні гривень не гроші?