Днями на Донеччині, де тривають активні бойові дії, розпочалася безплатна евакуація цивільного населення ще й до територіальних громад Тернопільської області. До цього безпечнішого регіону вивозять людей відповідно до рішення урядового координаційного штабу. Він змінив  маршрут евакуаційного потяга, яким досі донеччани могли доїхати до Кіровоградської області.

 Харківська область нині найбільш замінована в Україні. Щодня вибухотехніки знешкоджують щонайменше 500 мін та снарядів, а буває і по кілька тисяч. Лише за 5 листопада піротехнічні підрозділи Державної служби з надзвичайних ситуацій на території загальною площею понад 10 га вилучили та знешкодили 2241 вибухонебезпечний предмет.

 Кажуть, що Чингісхан, підійшовши до Бухари, не зміг з ходу штурмом заволодіти містом. Тому обложив його й звернувся до жителів, запропонувавши їм перейти на його бік. Таким пообіцяв безпеку. І дехто з городян пристав на цю пропозицію. Так жителі Бухари  розділилися на дві групи: перша відмовилася підкорятися Чингісхану, а друга погодилася. Хан тоді запевнив останніх, що за допомогу йому вони керуватимуть містом. І в Бухарі почалася війна між прихильниками та ворогами Чингісхана.

 Попри те, що Сумська область зазнала битків і постраждала від російської окупації, регіон залюбки приймає переселенців зі східних областей України, створюючи сприятливі умови для їхнього проживання. Станом на кінець жовтня в області було зареєстровано  75572 внутрішньо переміщених осіб, зокрема майже третина в обласному центрі. Готові прийняти на проживання Грунська та Комишанська ОТГ Охтирського району, два гуртожитки в обласному центрі на 120 осіб, інші установи та організації. 

 20,5 тисячі співвітчизників, яких війна вигнала з власних домівок, нині перебувають на обліку в департаменті соціальної політики Рівненської міської ради. Серед них майже 5,5 тисячі дітей, 771 особа з інвалідністю та 3 тисячі пенсіонерів, тобто найбільш соціально вразливі категорії. Понад 17 тисяч внутрішньо переміщених осіб отримують на новому місці різні види допомог.

 Філософи стверджують, що потрібно для щастя. Завдання вченого — розробити шляхи досягнення мети. Вищий пілотаж — не лише сказати, як, а й власним прикладом показати спосіб досягнення результату.
Слова, винесені в підзаголовок, належать Григорієві Сковороді. Вони чи не найкраще характеризують ректора Київського національного університету технологій та дизайну академіка НАПН України доктора економічних наук професора Івана Грищенка. 

 До теми, чому не використовують за призначенням житло, побудоване для людей із зони техногенної катастрофи в селищі Солотвино на Тячівщині, «Урядовий кур’єр» звертався вже не раз. Нині ці будівлі використовують, нарешті, за призначенням: у них живуть вимушені переселенці із зони бойових дій. Наш кореспондент поїхав у Солотвино і подивився на нинішнє життя житлового кварталу, який так довго чекав на своїх мешканців.

Тривала війна не зробила українців байдужими до стану довкілля. Нав­паки, в областях тепер ретельніше контролюють рівень забрудненості води й повітря. На Полтавщині з травня по жовтень проводили кампанію з ліквідації амброзії, яка спричиняє в людей алергію, використовуючи для цього агротехнічні, механічні, біологічні й хімічні методи.

У межах програми фітосанітарних заходів із ліквідації регульованих шкідливих організмів на території Полтавщини на 2019—2023 роки впродовж сезону провели десятки обстежень старих ділянок її поширення.

 Якщо будете в Рівному, то в центрі міста неодмінно зустрінете цього чоловіка: стрункий, підтягнутий, із козацькими вусами, в елегантному пальто та своєму неповторному крислатому капелюсі. Одразу видно: перед вами — митець. Це заслужений діяч мистецтв України завідувач кафедри музичного фольклору Рівненського державного гуманітарного університету (РДГУ) краєзнавець і поет, лауреат не одного десятка різноманітних титулів та нагород Богдан СТОЛЯРЧУК. Утім, до регалій та слави він цілком байдужий. А ось вогник цікавості, неймовірної працездатності та, сказати б, легкості на підйом не згасає: таким він був у 40, 50, 60… Таким є і в поважних 75.

 110 років тому з’явився друком науково-фантастичний роман шотландського письменника Артура Конан Дойла «Загублений світ». Читаючи розповідь про карколомні пригоди експедиції науковців на віддалене і загублене гірське плато, де, немов у гігантській камері схову, збереглися реалії прадавнього допотопного життя, ніхто з нас навіть уяви­ти не міг, що у ХХІ-му столітті щось подібне очікуватиме і наших сучасників. Крім того, не десь на краю світу, а майже в центрі Європи.