Агресія російської федерації на території України вносить корективи в усі галузі життя. Яка роль адвокатури в цих умовах, чи здатна вона гідно приймати виклики часу? Який нині стан справ, якими надалі будуть форми роботи однієї з найбільших організацій, що об’єднує правозахисників, –– Спілки адвокатів України? Про це кореспондентові «УК» розповідає один з лідерів цієї громадської організації віцепрезидент спілки, голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій ФАЗЕКОШ.

 У Черкасах група депутатів забила на сполох: міська влада може підписати кабальну угоду з приватним промисловим гігантом, якому держава дала право очищати міські стоки, й передала в управління очисні споруди обласного центру.
Очисні, які вже понад 50 років переробляють і каналізаційні стоки обласного центру, й відходи промислового підприємства, не раз фігурували як засіб тиску на міську владу. Були навіть спроби звернутися до уряду, щоб передати їх на баланс міста. Але ПрАТ «Азот» і досі очищує стоки.

 Широкомасштабна агресія рф проти України змінила життя всіх українців, діяльність державних інституцій та органів місцевого самоврядування. Попри складність ситуації на території Сумської області не створили жодної військово-цивільної адміністрації. На долю голів територіальних громад випали значні випробування: від прямої окупації до блокування, яке ставило населення на межу гуманітарної катастрофи. Майже всі очільники громад залишилися на місцях, змогли організувати життєдіяльність у населених пунктах, оборону, співпрацю із ЗСУ та військовою адміністрацією тощо. 

 Донеччанину Олександрові Жильцову і його сім’ї випала унікальна нагода жити в Мукачеві в будинку, де минуло дитинство Адальберта Ерделі — найвідомішого художника краю за Карпатами, одного із засновників відомої в Європі Закарпатської школи живопису.
Олена Селезньова — харків’янка, вже пів року живе в Ужгороді. Цих людей об’єднує не лише те, що через війну вони вимушено зірвалися зі своїх місць і переїхали на захід країни, а й те, що беруть найактивнішу участь у культурному фронті на Закарпатті. Про них розповідь кореспондента «УК».

Біла зала Героїв України в Маріїнському палаці вперше приймала дітей, яких теж цілком можна назвати героями, нехай і неофіційно. Вісім хлопчиків та дівчаток з різних куточків України, які зважилися на мужні вчинки, отримали відзнаки від Президента та першої леді на патріотичній акції «Дітирятувальники — герої війни». Серед них і наймолодша учасниця урочистої церемонії семирічна рівнянка Іринка Васильєва. 

Навіть відносно сучасні рупори брутальної пропаганди кремля — все одно копія старезних раритетних патефонів із затертими до дірок платівками, які постійно заїдає. Проте нинішні керманичі хижої імперії не поспішають змінити бодай свій осоружний ідеологічний репертуар, який давно буксує навіть у їхніх же мізках. Отож складається враження, що, без угаву повторюючи одні й ті самі брехливі нісенітниці, їхні автори намагаються й самі в них повірити і бодай трохи заспокоїтися.

Дивовижні випадки трапляються на фронті. Наприклад, у Бахмуті, як розповіла газета «Громада СХІД», до казарми українських військових, рятуючись від постійних вибухів, прибився бджолиний рій. Його поселили в ящик з-під снарядів. Весь час за комахами доглядав Олександр із Черкас, який до служби в армії був пасічником. Згодом армійцеві необхідно було повернутися додому, і побратими попросили забрати рій із собою. У тому-таки ящику-вулику під наглядом пасічника рій подолав 700 кілометрів. Бджоли задовільно перенесли мандрівку. Тепер у Черкасах комахи почуваються в безпеці. Щоправда, через попіл від вибухів, що осідав на квіти під час збирання нектару, тепер мед трохи гірчить — такий в нього присмак війни.

 Дешевий російський газ, від якого залежні економіки багатьох країн-членів ЄС, став зброєю кремля у протистоянні із Заходом, а також головним джерелом поповнення російського бюджету, з якого фінансується жорстока війна проти України. Протягом останніх десяти років Євросоюз намагався уникати  необхідності диверсифікувати свої джерела енергопостачання, ігноруючи, що кремль використовує газову голку, аби ЄС заплющував очі на свавілля, яке коїв путінський режим у самій росії й за кордоном.

 У чималої кількості знедолених школярів окупованого Маріуполя триває вимушена велика перерва. Точніше, в них нині щось схоже на уроки, які в школі діти називали «труди». Свіжий доказ цього — оголошення, написане дитячим почерком, яке з’явилося днями на вулиці Італійській: «Шукаємо роботу. Вік 8 і 10 років». І точна адреса.
Небайдужі містяни невдовзі побували в тій неповній родині. Крім двох хлопчиків, на утриманні бабусі й дідуся, яким дали тимчасовий притулок чужі люди, ще їхня дворічна сестричка. 

Чим займається український нетворкінг, як війна позначилася на його діяльності, кореспондент «УК» дізнавався в розмові із президентом Української асоціації нетворкінгу, юристкою і психологом, яка живе на Закарпатті, Тетяною ЯЦУК.