Нещодавно в Сумах презентували Стратегію відновлення та розвитку економіки області на 2022—2024 роки. Про її особливості, завдання та перспективи розповідає перший заступник голови Сумської ОДА — керівника обласної військової адміністрації Тарас САВЧЕНКО.

 З-понад 2,7 мільйона людей з інвалідністю, офіційно зареєстрованих в Україні, майже 70 тисяч проживають на Закарпатті, з них 62 тисячі — дорослі. Для багатьох із них одна з найперших проблем — придбання або отримання через державну програму автомобіля, який відкривав би шлях до повноцінного життя. Як здолати перепони на шляху до зручнішого життя, обговорювали лідери громадських організацій в Ужгородському пресклубі.

 Я українка, бо народилася в Україні. Українською, мовою вільного нескореного народу, почала говорити скрізь: на роботі, вдома — 2014 року, коли половину території рідної Луганщини окупувала рф. Бо не мала морального права говорити мовою вбивць, які прийшли на мою українську землю все нищити
Мирне та спокійне життя, де була улюблена робота, де прожито найкращі роки життя, залишилися в минулому. Треба було покидати домівку, бо жити з окупантами, дихати з ними та колабораціоністами одним повітрям означало для мене втратити людську гідність назавжди. 

За словами заступниці директора департаменту житлової політики та благоустрою Міністерства розвитку громад та територій України Світлани Старцевої, 3,5 мільйона українців мають пошкоджене або зруйноване війною житло — 116 тисяч об’єктів загальною площею 14 мільйонів квадратних метрів. Це 12,3 тисячі багатоповерхових будинків (12 мільйонів квадратних метрів) та 104,1 тисячі індивідуальних садиб (1,7 мільйонів квадратних метрів).

Засідання Ради безпеки ООН, на якому розглядали питання безпеки Запорізької АЕС, мало трохи абсурдний характер. Адже його скликали з ініціативи росії, яка, здійснивши акт ядерного тероризму,  спочатку захопила ЗАЕС, а потім почала обстрілювати, але вирішила звинуватити у  цьому Україну із трибуни ООН. Проте у фарс, розіграний російським послом при ООН василем небензею, який намагався вдавати, що присутність на ЗАЕС російських загарбників законна, не повірив ніхто із присутніх, хіба що зазомбовані глядачі державного російського телебачення.

 Депутати Полтавської обласної ради на сесії затвердили цільову обласну комплексну програму «Шлях до рівних можливостей» на 2022—2025 роки. Вона передбачає за найближчі чотири роки спрямувати на поліпшення умов доступу людей з інвалідністю до комунальних закладів 120 мільйонів гривень.  У департаменті будівництва, містобудування і архітектури Полтавської обласної військової адміністрації розповіли, що ці кошти проплатять на умовах співфінансування. Зокрема 100 мільйонів гривень візьмуть з обласного бюджету, решту — зі скарбниць громад. Перші 25 мільйонів гривень з обласного бюджету використають на 17 об’єктах, які треба модернізувати  відповідно до норм безбар’єрності.

 Напередодні 1 вересня завжди перевіряють підготовку шкіл до навчального року. Зазвичай ідеться про ремонти, нині ж акцент на безпеку і облаштування укриттів. Та чи всі школи на Тернопільщині зможуть підтвердити готовність таких приміщень?

 Понад тисячу кущів півоній з усіх куточків області протягом двох днів висадили місцеві жителі та гості на одному з мальовничих схилів села Мельники в Холодному Яру на Черкащині. Ініціатори акції прагнуть навіть у воєнний час зберегти й підтримати новітні національні традиції, які вже п’ятий рік плекають, влаштовуючи тут фестивалі, акції, ярмарки, майстер-класи, пленери митців. Саме цими днями, якби не війна, за кількасот метрів від півоній мав би гриміти звуками й барвами, розвагами й емоціями черговий фестиваль «Крутий заміс».

 Слово леквар, добре відоме на Закарпатті, увійшло в українську через посередництво словацької й угорської мов (уг. lekvбr — повидло, мармелад), в які їх було запозичено з німецької. Леквар — дуже густе повидло, виготовлене шляхом довгого уварювання слив без цукру. Це один з найулюбленіших і найпоширеніших серед місцевого населення продукт.

У березні — квітні, коли Закарпаття, як і всі західні регіони України, накрила хвиля біженців, майже у всіх містах області й навіть центрах невеликих тергромад для переселенців організували безкоштовне харчування. Забезпечувала процес місцева влада — десь за рахунок місцевих бюджетів, десь перекриваючи гуманітарною допомогою. Люди мали доступ до безкоштовної їжі кілька разів на день за талонами чи згідно зі списками. Нині в більшості міст така опція для ВПО недоступна: харчують за гроші або тільки осіб із так званих незахищених категорій.