Сергій Колевич аргументував твердо і переконливо. «Пам’ятаєте цей лозунг, проголошений на весь світ емірами Об’єднаних Арабських Еміратів: «Хоч би що відбувалося на Близькому Сході, вільні економічні зони залишаються поза політикою»? Суворе дотримання таких обіцянок для ВЕЗ, звільнення іноземних інвесторів щонайменше на 15 років від податків, проголошення ВЕЗ «Джебель Алі» та «Аеропорт Дубай» вільними від усіляких мит та зборів за півстоліття перетворили пустелю на квітучий ультрасучасний мегаполіс».

Купив в аптеці ліки на більш як 100 гривень. Та річ не в ціні. Два блістери пігулок займали в упаковці приблизно стільки само місця, як інструкція до цього лікарського засобу. І вміщувалася вона на аркуші, більшому за газетну сторінку. Друк — з обох боків. У ретельній праці особливо впадав в око розділ «Побічні реакції». Тобто коли вже ви купили цей препарат, будьте готові до цілого букета можливих негативних наслідків. Скажімо, «з боку органа зору» — порушення зору, «з боку органа слуху» — шум у вухах, «з боку серцево-судинної системи» — біль у грудній клітці, порушення серцевого ритму.

Нещодавно довелося побувати на Дні відкритих дверей в одному з військових столичних вишів. Окрім навчальних класів, різноманітного несекретного обладнання, спортивної зали й побутових приміщень, які язик не повертається назвати казармами у звичному розумінні, нам показали курсантську їдальню. І не лише саме приміщення, роздаткову, а й зразки страв, які там пропонують на вибір(!), напоїли чаєм з булочками, познайомили з кухарями.

Цей задум виник не на порожньому місці. Багато редакцій з початку війни на сході допомагають армії, та й самі працівники часто є волонтерами. Ми не виняток. Працівники «Білопільщини» постійно збирають кошти, теплі речі, обладнання, ліки тощо. Я 10 разів була на сході і бачила, як живуть бійці, чим треба допомогти. Якщо спершу бракувало навіть води і їжі, то нині інші потреби. Військові кажуть, що харчування постачають вчасно, одягом забезпечені, побутові умови відносно нормальні.

З1 січня 2018 року чинний закон, яким передбачено сортування сміття в наших містах і селищах. Пам’ятаю, як торік у вересні писав статтю саме на цю тему. Тоді чимало розмовляв із керуючими ОСББ, начальниками комунальних та приватних ЖЕКів Києва та області, і всі вони як один рапортували: готові виконувати цей дуже потрібний закон. Проте минуло вже майже три місяці 2018-го, а все залишилося, як і було.

Понеділок, третя по обіді. Цей часовий маркер назавжди залишиться в історії світової дипломатії. Як зазначає The New York Times, президент Франції Еммануель Макрон  минулої п’ятниці під час перемовин щодо видворення дипломатів Російської Федерації запропонував країнам — членам Європейського Союзу синхронно оголосити про вислання російських представників саме у понеділок о третій по обіді… 

Нещодавно Верховна Рада України ухвалила в першому читанні два знакові законопроекти: №6023 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони географічних зазначень» та №4571 «Про внесення змін до Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних». 

Глухів згадується в літописі з 1152 року. У міста значний туристичний потенціал. Нещодавно Мішель Терещенко відкрив неоднозначний пам’ятник Тарасові Шевченку. В композиції, розміщеній за три хвилини ходи від міської ради, головний акцент на бронзовому тарантасі в натуральну величину. Він нагадує про… Миколу Гоголя, який ввів у світову культуру українську екзотику. А національний достойник Шевченко у 1844 році в повісті «Капитанша» залишив такий відгук про місто до епохи Терещенків: «Глухов… сделался самым пошлым уездным городишком». Нині місто завдяки міському голові, який вже став брендом нової України, перебуває в епіцентрі боротьби за європейський вибір країни: століття французької політичної культури і десятиліття української з рудиментом радянщини. 

Нещодавно поховав кума: рак з’їв бідолаху за три місяці! Не допомогли ні п’ять дорогих сеансів хіміотерапії, ні інші відчайдушні дії родини. Коли про це під час поминального обіду розповідала вдова, хтось із присутніх за столом важко зітхнув, бо теж готується до похорону (в його родині безнадійний онкохворий). 

Практично один за одним в державі відзначили свята двох силових структур. Вихідними суспільство й перші особи держави вітали співробітників Служби безпеки України — 26 років тому ця структура отримала свою нинішню назву, повноваження й довіру. А вже вчора невеличку річницю святкували в  Національній гвардії. Після її відродження минуло чотири роки, але за цей період нацгвардійці встигли зробити не менше, ніж за всі попередні часи. Їх поважають усередині країни й ставлять за приклад