Цими днями увага всіх наших співвітчизників майже цілодобово прикута до подій на фронті. На жаль, ворог не полишає спроб відгризти якомога більше українських територій, продовжує вбивати мирне населення і нищити в областях житло та інфраструктуру. Хоч ЗСУ на відмінно виконують свою роботу, самих їхніх зусиль недостатньо. Щоб звідси вигнати ворога, на перемогу повинен працювати кожен із нас.

російська федерація розпочала новий етап війни проти України — повномасштабне вторгнення. Увесь цей час ворог обстрілює та бомбардує  міста й села, катує, вбиває й примусово вивозить на свою територію мирне населення. Як зазначає віцепрем’єр-міністр — міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина ВЕРЕЩУК, з перших днів очолюване нею відомство переформатувало свою роботу та разом з міжнародними організаціями намагається якнайшвидше реагувати на всі ці виклики.

 Ці 25 світлин Дмитра Козацького важать, вочевидь, більше, ніж багато томів того, що буде написано про цю дику війну ХХІ століття. Бо в кожній з них навіки зафіксовано мить надзвичайної мужності, нестерпного болю і водночас незламності українського духу. Тільки погляньте в очі наших захисників! Вони випромінюють світло. Навіть у тих, кого фізично знівечили ненажерливі рашисти. 

Чомусь пригадалася давня розмова з одним із колишніх секретарів райкомів комуністичної партії. Ішлося про радянські часи та тодішні принципи добору керівних кадрів. Як він стверджував, певний час політика в Україні була такою, що одним із трьох секретарів райкому обов’язково мав бути росіянин чи росіянка, аби неухильно забезпечувати інтереси росії. І це у тодішній Українській республіці, яка нібито була в союзі держав рівною серед рівних і вільною серед вільних.

 «Галю, треба на фронт терміново виготовити три мультиками», — з Острога зателефонувала сестра Ольга Шевчук, яка ще 2014-го створила волонтерський рух «Покрова» для допомоги нашим захисникам. Галина Конькова й близько не знала, що це таке, тож пішла у військовий магазин на продуктовому ринку. Його власник Павло Полюхович розказав  і показав. Це тканина, з якої шиють маскувальні костюми.

Нині кожен з нас виконує обов’язок перед Україною на своєму місці. Соціальні працівники, на яких припало велике навантаження, не виняток.
Рашисти обстрілювали Суми із приміського села Верхня Сироватка. Цілий місяць, з 24 лютого по 26 березня, воно перебувало під окупацією. Центральними вулицями їздили ворожі танки, на дорогах і в городах стояла артилерія. Та попри небезпеку, весь цей надскладний і небезпечний місяць соціальні працівники територіальної громади ні на день не лишали без уваги своїх підопічних — одиноких безпомічних старих та сім’ї, які перебувають під соціальним супроводом.

Російські окупанти, на жаль, продовжують тероризувати український народ. Ворог запускає ракети по різних регіонах країни, нищить інфраструктуру, збирає свої криваві жнива вбитими та пораненими українцями. Найбільше від ворожої зброї страждає схід і південь держави. Але українські захисники самовіддано стримують просування агресорів, визволяють від окупантів населені пункти. За що всі ми їм безмежно вдячні. І ці слова вдячності зажди везе із собою на передові позиції українських військ Президент Володимир Зеленський.

Сергій Чудинович — один з найяскравіших (і за градусом ініціативності, і за рівнем богословського інтелекту та здатності розбудовувати громаду) священників півдня України. Але його відверта проукраїнська позиція не залишала йому шансів на мирне співіснування з окупантом. росіяни його заарештували в Херсоні, але згодом відпустили, і він вже на волі записав відео.

Полтавщину в усьому світі знають завдяки багатьом видатним особистостям, які тут народилися або жили й працювали, її родючим ґрунтам, економічному і сировинному потенціалам. Область — лідер у країні за багатьма показниками в галузі промислового й аграрного виробництва. Отже, зав’язати з нею ділові контакти прагнуть чимало країн. До війни в область щороку з відповідними намірами приїздили посли й чиновники з різних куточків світу. 

Повномасштабна російсько-українська війна не стала перепоною для того, щоб із ювілейними концертами до Києва та Львова завітав легендарний скрипаль Олег Криса. Хоч початкові плани туру були із значно ширшою географією. Однак маестро щасливий, що із сином-диригентом Тарасом доїхав в Україну зі США, щоб музикою підтримати рідну країну, яка мужньо протистоїть російським військам, здобувши вже чимало тактичних перемог.