Зізнаймося: у повітрі снують підо­зри, що породжують взаємну недовіру між нами, навіть між найближчими родичами, сусідами, приятелями. Дивимося на людей, так би мовити, крізь призму коронавірусу. Фахівці кажуть, що психологічно виходитимемо з карантину близько року, бо саме цей вихід складніший за фізичний чи економічний.

Дні на початку травня в краї за Карпатами несуть у собі далеко глибшу традицію, ніж ту, яка з’явилася разом із маївками і Днем міжнародної солідарності трудящих. Про звичай, який побутував у народі здавна, подекуди зберігся й донині, розповідає журналістка з Ужгорода Марина ОФІЦИНСЬКА.
 

Після тимчасової окупації Криму та міста Севастополя у 2014 році Російська Федерація розпочала тиснути, залякувати, переслідувати представників релігійних громад Православної церкви України (раніше УПЦ КП) на півострові. Очільник ПЦУ в Криму архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент відмовився від перереєстрації церкви за російським законодавством, що стало приводом для переслідування священнослужителів і вірян та захоплення майна церков.

Разом із сином, який навчається в четвертому класі, дистанційно проходимо «Зачаровану Десну» Олександра Довженка. Ні, не лише її — тут повний комплект: зі смартфона, ніби з рогу достатку, щодня сиплються діаманти «розумного, доброго, вічного» з математики, української мови, англійської, природознавства… Та акцентую на Довженкові. Є кілька відеоуроків на цю тему в інтернеті, але хочеться відволікти сина від екрана. Доки є час на карантині, розповісти про власні враження, спогади, дійство сінокосу, зануритися у світ сільського побуту, намалювати в його уяві образ чарівної річки, яку бачив, і біля Чернігова, й на Київщині. Зрештою прочитати (спільно, по черзі сторінка за сторінкою — щоб не злякати великою кількістю букв) не уривки, подані в підручнику, а весь текст. Адже, впевнений, тільки так можна переплисти намальовану автором повноводу Десну — адже перелетіти не вийде, а втопитися в часто незрозумілих для 10-річного хлопця образах, емоціях, деталях іншої епохи ой як легко.

Чоловік —­ військовослужбовець за контрактом. Служить у зоні ООС. Статусу учасника бойових дій не має. Чи є в нашої родини право на пільги в оплаті комунальних послуг?

Були на нашій пам’яті весни з дощовими грозами, градобоями, снігопадами, морозами і суховіями. Але таке глобальне лихо о цій порі переживаємо вперше. Щодня підступна пошесть позбавляє життя тисяч людей у всьому світі. Дуже боляче, що в цей час довкола оживає природа, буяє різнотрав’я, квітують сади. Та милуватися цією красою можна здалеку — карантин. Відвідувати моє улюблене місце прогулянок Пуща-Водицький лісопарк заборонено. Спостерігаю за природою з вікон квартири на сьомому поверсі.

Багато хто знає, що Європейська хартія місцевого самоврядування (яку, нагадаємо, Україна як повноцінний член Ради Європи беззастережно ратифікувала ще 1998-го) проголошує визначальним правом громади відповідальність за більшість сфер життя на її території.

Кілька років тому романтична миколаївська дівчина вирішила посадити на власному городі тюльпани. І не кілька сортів, а кільканадцять десятків. І лише ті, які радували б око. Уже згодом власниця тюльпанового подвір’я вирішила, що хоче ділитися радістю з усіма. Так у 2015-му народилася «Тюльпанова веселка» Інни Токарєвої, яка на трьох сотках власного городу у Варварівці (околиця Миколаєва) вирощує понад 150 сортів чарівних квітів замість редиски, огірків, помідорів. Чому дівчина обрала тюльпани і в чому сенс її захоплення, дізнався «Урядовий кур’єр».

Місто Балаклія в Харківській області завдяки одинадцятирічній дівчинці стало відомим на всю Україну вже в перші дні карантину. Історія про п’ятикласницю Алісу Пономаренко, яка шиє маски й роздає їх землякам, розлетілася друкованими ЗМІ та інтернет-виданнями миттєво. «Урядовий кур’єр» теж зацікавився юною волонтеркою та її справою.

Карантин в Україні та розв’язання нагальних проблем і задоволення потреб, пов’язаних з ним, нівелювали важливе питання реформування Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ). Проте влада про це не забула.