Моя знайома заробітчанка, яка в італійського пана чимало років працює покоївкою, повернулася на кілька днів додому. Вона була рада бачити дітей і чоловіка, який фактично став одинаком. Та саме потреба полікувати зуби змусила її приїхати: там це коштує дуже дорого. Неймовірно, але за один прийом стоматолог у Вінниці підготував 10 її зубів для встановлення коронок. Після сеансу, проводячи її на автобусну зупинку в райцентр, бачив, як вона погано почувалася, коли знеболювальні препарати перестали діяти. Навіщо себе наражати на такі муки? Вона сказала: біль вгамовує те, що заробленим коштом придбала старшому синові квартиру в Києві й збирає гроші на подарунок меншому.

На залізничному переході залізниці Київ — Дніпро (239 км) з 1991-го по 2018 рік загинуло 25 громадян. Кам’янська міська рада, турбуючись про громадян, ще 1991-го замовила і отримала проєкт будівництва підземного переходу на 239 км залізниці Київ — Дніпро. Відтоді Одеська залізниця обіцяла побудувати перехід. Та справа не рухалася. За дорученням громадян міста Кам’янки питанням будівництва підземного переходу займаюся з 2000 року. А куди потрібніше, щоб цим займалися відповідальні працівники міста і району. 27 травня 2004 року в газеті «Урядовий кур’єр» було опубліковано мою замітку «Гинуть люди на переході». Після цього у Кам’янку приїхав представник Одеської залізниці і з керівництвом міста й району домовився про будівництво. 

Вітчизняні фахівці неурядового сектору в галузі безпеки презентували новостворене об’єднання Український інститут безпекових досліджень. Розповідаючи про мету і пріоритетні напрями роботи інституції, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, член правління новоствореного інституту Валентин Бадрак зазначив, що люди, які його створили, були запалені прикладом Ради національної безпеки і оборони зразка 1995—1999 років, і сподівається, що цей досвід пошириться і на громадські структури.

Рівненщина впевнено вийшла на другу позицію серед областей  у рейтингу соціально-економічного розвитку регіонів за минулий рік, який оприлюднив Мінрегіонбуд. На цій високій сходинці область тримається другий рік поспіль. Трійка лідерів має такий вигляд: місто Київ, Харківська, Рівненська області.

Хоч такі події для сумських кадетів та городян і не новина, цьогорічний випуск особливий. Адже він ювілейний (заклад створено 2008 року) і відбувся під новим відомчим прапором — прикордонним. На цьому наголосив виконувач обов’язків голови Державної прикордонної служби Юрій Гресько, який привітав випускників та викладацький колектив кадетського корпусу.

Днями на Рівненщині багато говорили про толерантність у всіх її виявах. Проект «Толерантність і міжкультурний діалог», що проходив під егідою Європарламенту, зібрав небайдужу молодь з Азербайджану, Великої Британії та Італії. Українську команду представляли студенти Рівненського державного гуманітарного університету на чолі з лідером Інною Ногачевською, яка й розробила проєкт.

Ситуацію із примусовою паспортизацією на окупованих територіях Донбасу треба розглядати не лишe з точки зору того, що Росія використовує це для реалізації своїх планів з інтеграції Донбасу, а й з точки зору прав тих громадян, які проживають в ОРДЛО. У цьому переконаний заступник директора з міжнародних питань Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь. Про це він розповів під час круглого столу «Паспортизація окупованих територій: загрози та виклики для України».

Мокра погода, що тривала в Україні кілька тижнів, змусила садоводів хвилюватися. Адже фруктові дерева відцвітали, а запилювати їх  було майже нікому. На холоді малоактивними були навіть джмелі. Полтавських садоводів виручила дика бджола — руда осмія, ціла популяція якої живе на території Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М.І. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН. Ця бджілка не носить меду, але в рази активніша за медоносну бджолу, запилює все, що цвіте, навіть за температури +5 градусів.

Популярний у місті над Ворсклою захід, у якому взяли участь десятки виробників і більш як 30 музичних гуртів, відбувся на Соборній площі і вперше тривав два дні. Тут працювали «Галушкова сцена», «Містечко майстрів», «Квітуча альтанка», «Садиба Івана Котляревського», «Галушкова рідня», «Крафтові виробники», «Галушкові смаколики», «Галявина бешкетників». Артисти разом з гостями ворожили на галушках, проводили обряд засівання трави «Хто полю годить, тому врожай родить!», пили чай, вчилися писати китайські ієрогліфи, ліпити галушки, равіолі, локшину, розігрували лотерею. А діти в цей час, від пуза наївшись солодкої вати й морозива, відривалися по повній — купалися у фонтанах. Усім було весело, ситно і драйвово. Ноги самі пританцьовували, бо на всіх локаціях звучали запальна музика й пісні.

Ось уже кілька днів стежу за тим, як російська влада шиє справу за своєю улюбленою статтею «розповсюдження наркотиків» журналістові інтернетвидання Meduza Іванові Голунову. Читаю дописи небагатьох росіян, які у мене в друзях. Серед них керівник московського філіалу правозахисної організації «Меморіал» Олександр Черкасов, опозиційний політик Дмитро Гудков, кілька російських колег-журналістів. Бачу, як летять у соціальні мережі їхні заклики до громади надати розголосу цій ганебній справі, вийти на пікети, стати на захист Голунова, якому під час затримання поліцейські зламали ребра і побили його до струсу мозку. До легендарної будівлі ГУ МВС Росії на Петрівці тягнеться черга з москвичів, які хочуть стати в одиночний пікет на захист журналіста — єдиний спосіб висловити свій протест, який залишила росіянам путінська влада.