Цьогоріч проблема аграрного рейдерства, на жаль, була вельми актуальною. Шахраї вигадували дедалі нові методи відбирання чужого майна. Подекуди допомагали їм у цьому нечисті на руку реєстратори, які вважали, що це їм минеться безкарно. Щоб розв’язати цю проблему, уряд ухвалив певні рішення. Які новації чекають на аграріїв, дізнавався «Урядовий кур’єр». 

У Росії ініціатори, спонсори й учасники трагічних подій на сході України вперто називають їх громадянською війною. Насправді протистояння майже чотири роки триває виключно на території Донбасу, окупованій проросійськими незаконними збройними формуваннями. Люди, які живуть там, переконані, що гербом самопроголошена «ДНР» мала б обрати не двоголового орла (його тут зневажливо звуть куркою), а павука. Бо трагікомічні персонажі, які тут дорвалися до влади, жеруть один одного, немов павуки в банці. 

Робочу поїздку Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана на Вінниччину можна розподілити на два етапи: відвідини об’єктів у регіоні й участь у селекторній нараді щодо забезпечення належного утримання доріг та життєдіяльності населених пунктів у зв’язку з погіршенням погодних умов. У Павлівці Калинівського району глава уряду резюмував, що обіцянку Кабінету Міністрів відновити села Вінниччини, постраждалі внаслідок вибухів на військових складах у вересні цього року, повністю виконано. Усі потреби вже профінансовано, і до кінця року жителі регіону отримають відшкодування за придбані власноруч будівельні матеріали. 

Мала жителька прифронтового селища Новолуганське Бахмутського району на Донеччині дуже чекала дня Святого Миколая. І заздалегідь написала листа, в якому попросила деяких подарунків. А закінчила своє послання вже традиційним проханням, яке в останні три роки часто використовують дітлахи Донбасу: «Якщо в тебе вистачить чарівництва, то зроби, будь ласка, щоб настав Мир!» Напередодні дівчинка навіть збиралася лягти спати раніше, аби швидше до хати вже завітав Святий Миколай і збулися ті трохи наївні бажання. Проте як тільки село почало вкриватися вечірньою темрявою, небо і земля здригнулися від страшного гуркоту та вибухів, які раптом впали на житловий масив. 

Волинська громада зробила все, щоб бійці 14-ї ОМБр, маючи короткотерміновий відпочинок, відчули себе вдома. На цьому наголосив голова Волинської обласної державної адміністрації Володимир Гунчик, прибувши до воїнів на гостину. Очільник краю привіз подарунки від доброчинців і проінспектував, у яких умовах відновлює боєздатність бригада, що впродовж останніх 13 місяців виконувала завдання у зоні АТО в Луганській області. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Родина з Лисичанська створює мультики українською

Ялинка, дідух, собака і дух свята

В Одесі до чергового рекорду з добрих справ готові
 

Він побачив світ у рубриці «Герої — поруч із нами!» Так горохівці першими в регіоні започаткували четвертий етап створення документальної галереї героїв-сучасників — фронтовиків неоголошеної російсько-української війни. Ця робота розпочалася з ініціативи відділу інформаційної політики Волинської обласної державної адміністрації торік. Тоді заслужений журналіст України Валерій Мельник у Волинському регіональному музеї українського війська та військової техніки провів творчу фотозйомку 17 учасників бойових дій на сході, кандидатури яких визначили громадські організації ветеранів.

Ті, хто нині приїжджає до древнього міста над Сеймом — красеня Путивля, відразу помічають вишуканість і порядок на його центральній площі, вулицях, у парках і скверах.   Ось і в ці дні, незважаючи на зимову сльоту, впадають в око чепурні й затишні квартали, охайні асфальтовані дороги, доглянуті тротуари. А ще заслуговує на увагу величний пам’ятник святому Іоанну Путивльському, який недавно встановлено на центральній площі. Про минуле, сьогодення і майбутнє Путивля «Урядовому кур’єру» розповів міський голова Валерій ВОЛКОВ. 

Якось після прибою берегом, засипаним морськими зірками, виштовхнутими із звичного середовища, йшла дівчина. Вона нахилялася, брала в руки і одна за одною обережно заносила у воду потерпілих мешканців. Перехожий запитав: «Навіщо? Марна справа. Усіх не врятуєш». А вона далі робила розпочате, скупо кинувши у відповідь: «Хоч скількись зможу врятувати». 

Скільки в Україні річок, напевне сказати неможливо. На щастя, їх дуже багато — десятки тисяч. Але те, що їхня кількість зменшується, беззаперечно.