Жителі Авдіївки з жахом згадують дні, коли по місту гатили з ворожої зброї. Не встигли вони оговтатися від нищівних обстрілів, як російсько-окупаційні війська знову підступно вдарили по житлових районах міста. Сім танкових снарядів влучили в помешкання. Основну частину смертоносних ударів прийняла на себе так звана дев’ятина. Як стверджують місцеві жителі, саме ця дев’ятиповерхівка прикриває все місто, вона стала символом незламності духу авдіївців. 

«Паркомати стоять, а гроші збирає невідомо хто», — із таким заголовком  замітка про ситуацію з паркувальними майданчиками у Дніпрі виходила в «УК» ще 17 квітня 2013 року.  Тоді на шести майданчиках оператори встановили нові паркомати (в місті в 2012-му діяв пілотний паркувальний проект). Збиралися встановити й інше необхідне обладнання. Але ця система так і не запрацювала. 2013-го «засекречені»  люди на центральній площі міста брали за паркування по 5 гривень за годину, не зізнавалися, хто вони, в якій організації працюють.  І заперечували, що беруть плату з водіїв взагалі: «Гроші не збираємо, хіба що хтось на чай дасть». 

Понад сотню літ Холодний Яр виховує, гартує, надихає кращих синів України. Герої нинішньої війни на сході держави — яскравий приклад самовідданості й високого патріотизму, витоки якого також тут. Тисячі людей з усіх куточків України минулими вихідними вже традиційно зібрав Фестиваль нескореної нації, який проходить у двох областях — Черкаській та Кіровоградській, де й розкинулося відоме лісове урочище. 

 Кілька років тому ми, випускники дрогобицької середньої тоді політехнічної школи № 5 імені Героя Радянського Союзу Григорія Геврика, зібралися на 40-річний випускний ювілей. Ще при вході до рідної школи вразило два моменти: безладно добудований корпус, хоч дітей тут навчається менше, ніж у наш час, і пам’ятник солдатові, який чесно і мужньо виконав свій військовий обов’язок, на купі сміття біля обдертого залізного вагончика. 

Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович з цього приводу зазначає: «Комуністи представляли брутальну депортацію всього населення як відплату українцям за прагнення незалежності та боротьбу УПА. Нині на цих землях скидають могильні хрести, знищують українські пам’ятники й плюндрують поховання, щоб стерти сліди існування українців». 

До першого павільйону Міжнародного виставкового центру потрапити майже неможливо. Огорожі, охорона, підвищені заходи безпеки, обмеження в пересуванні територією — це лише крапля з усього, що доведеться пережити за найближчі два тижні 1500 представникам ЗМІ й делегаціям із 42 країн-учасниць пісенного конкурсу Євробачення-2017. 

Перетворення Києва на столицю незалежної суверенної держави, встановлення Україною міжнародних відносин з багатьма країнами і відкриття у столиці дипломатичних місій та представництв міжнародних міжурядових організацій створило необхідність спеціальної служби з обслуговування іноземних представництв. 

Що квітень буде вологим,  прогнозували професійні й народні синоптики. Так і сталося у першій декаді місяця. Сонячні погожі дні з теплими дощами розбудили землю: усе навкруг зазеленіло, заквітувало, защебетало. Весна іде, красу несе, і тій красі радіє все! Саме таку поетичну характеристику можна було дати ранньому візиту цьогорічної весни. 

Ще донедавна чимало співвітчизників були переконані, що міжнародна спільнота переймається виключно питаннями допомоги Україні. Мовляв, Революція гідності, анексія Росією нашого Криму, війна на Донбасі, боротьба з корупцією змушують увесь світ затамувавши подих стежити за подіями в нашій країні й думати про сприяння нашим спробам подолати кризу і збудувати міцну державу. Багато українців так думають і досі. 

Телефонний тероризм кваліфікують як заздалегідь неправдиве оповіщення про терористичний акт або будь-який злочин, що начебто готується. Людина, яка створює такий прецедент, зазвичай телефонує у силові структури (СБУ, Національну поліцію тощо) з таксофона (найчастіше такий апарат розташований на вулиці). Телефонний терорист має різні цілі. Це може бути відволікання спецслужб від виконання реальних завдань, зрив роботи підприємств та установ і просто звичайні хуліганські витівки.