Тушу дикого кабана в річці на Луганщині знайшли прикордонники. Вони й запідозрили, що він міг потрапити в Україну з Ростовської області Росії, де зафіксовано африканську чуму свиней. Київські вчені з Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи визначили, що тварина була заражена небезпечною хворобою. Через це в Станично-Луганському районі ввели 10-кілометрову карантинну зону. Термінові заходи було застосовано вчасно, аби утримати ситуацію під контролем. 
Багато хто зітхнув із полегшенням, тільки не жителі трьох сіл, що опинилися в карантинній зоні, — Комишного, Колісниківки та Юганівки. Господарів зобов’язали всіх безрогих домашніх тварин пустити під ніж — на тушонку та ковбаси. Жодної хворої тварини на території України не виявлено, але свиней знищують для профілактики. Людям пообіцяли компенсацію, проте прибутку, на який розраховували ті, хто вирощував кабанчиків на продаж, уже не буде. 

Якби мешканцям довоєнної чи навіть повоєнної Шостки, що на Сумщині, сказали, що на початку 1960-х років на околиці міста з’явиться тюрма, навряд чи хтось повірив би. Тим паче, якби уточнили місце її розташування — територія давнього Гамаліївського Харлампієвого монастиря, що має особливу історію тривалістю понад три століття. Навіть затяті атеїсти не могли тоді передбачити такого сусідства. 
Але у грудні 1961 року рішенням Сумського облвиконкому історичну місцевість передали під юрисдикцію МВС СРСР, і вже з березня наступного року розпочалося «перепрофілювання» території під виправну трудову колонію посиленого режиму. А 25 червня того самого року сюди прибули перші 550 осіб, засуджених за тяжкі й особливо тяжкі злочини. Відтоді в’язниця не буває порожньою. За півстоліття існування в Шосткинській чоловічій виправній колонії №66 відбули покарання десятки тисяч засуджених. 

Що означає розширення зони обслуговування або збільшення виконуваних робіт для працівників медичної галузі? Як ці роботи мають оплачуватися?

 В. МИЦИК, місто Павлоград Дніпропетровської області 

Яким чином здійснюється грошова оцінка земель у межах  населеного пункту?

Ніна ГАВРИК,  місто Іллічівськ Одеської області 

Під час проведеного кілька років тому опитування чехів на тему, що є найвідомішим брендом їхньої країни у світі, на першому місці опинилося знамените чеське пиво, на другому — уславлена хокейна збірна, а на третьому — бравий солдат Швейк. Нині вже важко повірити, що за життя автора безсмертного літературного героя жодне з видавництв не ризикнуло друкувати «низькопробний» і «аморальний» твір, а книгарні відмовлялися торгувати романом, якому немає місця у «пристойному товаристві».
Біографи Ярослава Гашека не втомлюються нагадувати, що життя письменника начебто скрупульозно відображене в численних спогадах його сучасників. Та на ділі важко провести межу між легендами і реальними фактами з долі постійного завсідника празьких кав’ярень і шинків, якого друзі невипадково прозвали «бродячим гусеням». Тим більше, що майбутній сатирик ще з юнацьких літ не лише любив іронізувати над собою й оточенням, а й вирізнявся фантазією і відвагою.

Ростислав з родиною повернулися з Карпат розчаровані. Треба ж так не вгадати з погодою! Викроїв з напруженого лікарського графіка два вихідні на свята, завчасно зарезервував номер у готелі, а насолодитися зимовими горами й активним відпочинком не вдалося. Вершини вкриті не снігом, а радше памороззю, а висока як на цю пору плюсова температура завадила залучити на допомогу природі спеціальні гармати: було б кілька градусів морозу — і сучасна техніка вкрила б лижні карпатські траси товстим шаром снігу. Єдиний плюс від поїздки — подихали свіжим карпатським повітрям. А так — змарнований час, зіпсований настрій. Та якщо сімейний бюджет лікарської родини ще не надто постраждав від вибриків природи, то для жителів гірського краю і власників відпочинкових комплексів це катастрофа! Зрозуміло, чому для них банальна тема про погоду, рятівна зазвичай задля підтримання розмови, набула особливого змісту, стала найважливішою. Погодні прогнози обговорюють вдома, при зустрічі із сусідами, односельцями. Переорієнтувавшись на туризм, вони стали заручниками погоди. Сніжні зими з метровими заметами і двадцятиградусними морозами (бували і періоди відлиги й потепління), які у гірських районах тривали з грудня до березня, залишилися хіба що у спогадах старожилів, що радше казку нагадують, аніж реальність.   

Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків 

Хотіли як краще, а вийшло як завжди. До цього загальновідомого вислову зводиться святкування у більшості. Багато хто з настанням Нового року планує розпочати нове життя, але після 1—8 січня не можуть повернутися навіть до старого. Воно й не дивно. Адже влитися у звичайний життєвий і тим паче трудовий ритм неймовірно важко. Як реабілітувати себе після свят, дізнавався «Урядовий кур’єр». 

Звістка про те, що  перший робочий день після тривалих  свят у новому році розпочався з трагедії, швидко облетіла жителів мегаполіса. А світлини та ролики з місця пожежі, розміщені в Інтернеті, разом з коментарями  шокували. Один зі свідків події зокрема стверджував, що було заблоковано  виходи з цеху і люди кликали на допомогу, щоб їх відчинили. «Хлопці на кондиціонерах висіли, один зумів злізти з четвертого поверху на третій. Кілька зірвалося», — пише він у коментарі. Інші очевидці також розповідали, що люди, не чекаючи евакуації, вибиралися з горішніх поверхів охопленого полум’ям виробничого приміщення на нижні самотужки і не всім це вдавалося.  

Старовинне буковинське місто Сторожинець, що на українсько-румунському етнічному кордоні (звідси і назва), вперше згадано в історичних літописах майже одночасно з Чернівцями — на початку XV століття. А де прикордоння — там жвава торгівля. А де торгівля — там розквітають ремесла. З-поміж усіх шанованих ремісників в особливій пошані всієї Європи були сторожинецькі майстри лозоплетіння.
Усі без винятку енциклопедії свідчать, що чи не перша професійна (наголосимо!) школа лозоплетіння на українській землі постала саме в Сторожинці. Місцеві історики переконані, що це було у 20-х роках XIX століття. Її створив і очолив майстер Іван Тодорницький, який вчився лозоплетінню у Відні (там панував культ вишуканих плетених речей, і саме там плетіння звели у ранг мистецтва). Він зібрав найкращих сторожинецьких лозоплетільників, занотував їхній віками нагромаджений досвід: способи підготовки матеріалу до роботи, своєрідну техніку плетіння, визначив основні типологічні напрямки місцевого плетеного виробництва.