Про Вадима Сідура я дізналася наприкінці 1980-х. Маленька публікація про нього в одному з молодіжних журналів передовсім вразила його долею. Тим, що виявився земляком. Тим, що твори скульптора прикрашають вулиці багатьох великих міст за кордоном, а в СРСР його ім’я замовчували. На жаль, нині також мало хто знає про Вадима Сідура на батьківщині. І в Дніпрі, і в Україні немає жодної роботи видатного художника. Про нього нагадує лише встановлена 2002 року меморіальна дошка на будівлі 33-ї дніпровської середньої школи, де навчався майбутній скульптор-авангардист, художник, графік, поет. 

На цю зустріч сподівалася давно: відтоді, як дізналася, що відомий у Європі економіст і топ-менеджер із комплексним баченням розвитку країни Віталій Скоцик — наш земляк. Тож коли він навідався на малу батьківщину, в рідне село Симонів Гощанського району, скористалася нагодою поспілкуватися. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Трагічна казка Дрогобича 

Символ воїнської доблесті

Перемога здорового глузду

У пафосному словосполученні «битва за хліб», яким зазвичай зловживали радянські газети напередодні, під час та після збирання пшениці чи інших зернових культур, навіть у ті часи була тільки певна частина пафосу. Не дадуть збрехати люди, які виросли у селі й добре знають ціну врожаю, що ніколи не давався легко. Як онук і син комбайнерів, котрі не одне десятиліття водили «степові кораблі» (даруйте за ще один газетний штамп тих років) у спекотному запорізькому степу, на власному досвіді переконався, що ота битва посеред високих чи полеглих хлібів нерідко перетворювалася на побоїще. Механізатори відчайдушно билися з не зовсім досконалою збиральною технікою, яка навіть у снах-жахах не примариться нинішнім хліборобам, що нарешті (слава технічному прогресу!) пересіли у комфортабельні кабіни «Джонів Дірів» чи «Клаасів». 

З вибухом Першої світової війни в Галичині постав добровольчий легіон Українських Січових Стрільців. Їхня ідея, їхня боротьба спрямовувалася в єдине русло-прагнення — мати незалежну державу Україну. Їм довелося пройти через запеклі й жорстокі битви, багатьом загинути. Вдячні нащадки пам’ятають стрілецьку звитягу на Маківці й жертовність, героїзм на Лисоні. У Конюхах, що в Козівському районі на Тернопіллі, нинішнього липня вшановували пам’ять усусів, які рівно 100 років тому стали біля цього села на герць з російськими військами. 

Відомо, що з початку воєнного конфлікту екологічна ситуація на Донбасі різко погіршилася. Ідеться про забруднення й атмосфери, і надр. Усе це може спровокувати екологічну катастрофу, яка торкнеться не тільки території регіону. Про це говоримо із старшим викладачем профільної кафедри Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Ольгою Губською й заступником директора департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації Олександром Тарахкалом. 

Сумщина асоціюється з відомими у країні й за її межами культурно-мистецькими фестивалями «Кролевецькі рушники», «Сурми України», «Козацький родослав» та іншими, які стали складовою сьогодення краю. За кожним із них (а всього протягом останнього року проведено майже 70 тисяч різноманітних заходів) — кропітка наполеглива праця працівників будинків культури, клубних установ, театрів, музеїв, бібліотек тощо. Про зроблене, плани на майбутнє «УК» розповідає начальник управління культури і туризму Сумської облдержадміністрації Олена МЕЛЬНИК.

Нинішній візит Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана до Великої Британії та Північної Ірландії не здійснив прориву у фінансових відносинах офіційного Києва та Лондона. Цього за мету вітчизняна делегація й не ставила. Наші посадовці чудово обізнані із внутрішніми проблемами Сполученого Королівства. Вони свідомі того, що спонсорувати економічні реформаторські проекти України Великобританія не в змозі. Для нас вона виступає в ролі найсильнішого і найзручнішого лобіста під час домовленостей з Міжнародним валютним фондом і Європейським банком реконструкції та розвитку. 

Услід за героями відомої телепередачі Першого Національного румуни Закарпаття, яких тут, за даними останнього в часі перепису населення 2001 року, проживало майже 35 тисяч, з повним правом можуть казати: «Не все погано в нашому домі». Ще б пак! Нині їхня кількість збільшилася на 9%, вищий показник лише у ромів. 

Упорядкованістю й ошатністю Ладижин, що на Вінниччині, вигідно відрізняється від сусідніх міст. У ньому дороги хороші, на вулицях — квіткові кашпо і різнобарв’я квітів на клумбах, а в новоствореному дендропарку, де раніше був пустир, тепер відпочивають матері з малими дітьми. Дбає міська влада і про вирішення соціально-економічних питань. Тут не проблема працевлаштуватися, а темпи приросту виробництва промислової продукції одні з найкращих у країні. Зростають економічні показники, вочевидь, це має позитивно відобразитися і на показниках соціальних. Однак не на всіх. Щоб змінити ситуацію на краще, вважає керівництво міста, потрібно впровадити пенсійну реформу, яку розробив Кабінет Міністрів і нині широко обговорюють.