ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Без електронного пенсійного — ідентифікація щотри місяці

 ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Як отримувати пенсію додому?

«Ми переселенці — я з чоловіком та донькою, а також мої батьки переїхали з Донецька на Вінниччину. Через бойові дії й не менш через українські погляди нам довелося залишити рідні домівки — батьки наші жили у власний квартирі, а ми у своїй. До речі, мій батько — інвалід війни, йому понад 90 років. Мама теж старенька. А недавно нам подзвонили сусіди, які ще залишались у Донецьку, і сказали, що наші квартири вже зайняли. Та й навряд чи ми повернемось додому. 

Пенсійні питання завжди турбують українців. Як нинішніх, так і тих, хто лише збирається на заслужений відпочинок або має літніх батьків чи родичів. Нині в країні майже 12 мільйонів пенсіонерів. І хоч через анексію Криму та тимчасову окупацію певних територій Донецької та Луганської областей їхня кількість за останні роки зменшилася на понад 350 тисяч, загальна цифра істотно не змінилася, бо лише протягом 2016 року на заслужений відпочинок пішло приблизно 400 тисяч.

Головні дипломати Великої Британії та Польщі вирішили засвідчити свою підтримку Україні у дні, коли минає третя річниця окупації Росією українського Криму: Борис Джонсон і Вітольд Ващиковський відвідали Київ із символічним візитом. 

Останнього дня зими Рада ЄС, Європарламент і Єврокомісія провели успішну зустріч і виробили спільне неформальне рішення надати безвізовий режим для України. Про це повідомила прес-служба Європарламенту. 

Останнім часом популярною темою для розмов стало обговорення платіжок за житлово-комунальні послуги. «А скільки тобі за тепло нарахували? А мені ось скільки». Та доки одні українці нарікають на високі тарифи на опалення, інші шукають можливості платити менше. Шукати далеко не треба — досить уважно проаналізувати, скільки переплачуємо через те, що немає обліку тепла. Та навіть якщо міським чи державним коштом теплолічильник і встановлено, то переплачуємо через те, що тепло втікає через не утеплені двері чи стіни. А потім слід зайнятися термомодернізацією будинку. 

Богдан Бойчук — один з небагатьох інтелектуалів, які після Незалежності повернулися в Україну, але без зміни громадянства. Його квартира на площі Толстого в Києві стала гостинною майстернею для близьких за духом літераторів, хоч йому плідно працювалося в його будинку в лісі поблизу Нью-Йорка. Його творчість була чесною до світу і самого себе. Тепер, коли митець відійшов у вічність, наші діалоги минулих років сприймаються як певні заповіти. 

У 15 років він виконав на великій сцені перший концерт Паганіні і його прийняли в когорту професійних скрипалів. А через рік студент третього курсу Чернівецького училища мистецтв ім. Сидора Воробкевича Костянтин Лукинюк  у виступі з академічним симфонічним оркестром Чернівецької філармонії в одній програмі об’єднав три надзвичайно складні скрипкові концерти: Бенджаміна Бріттена (звучав на чернівецькій сцені вперше), Анрі В’єтана та Генріха Ернста. 

Днями поспішаючи у справах, зазирнула в середмісті столиці до строкатої ятки, що рясніла розмаїттям газет і журналів. Приємна немолода продавчиня вочевидь не потерпала від надмірної уваги спраглих свіжих новин — спокійно розмовляла зі знайомою. Побачивши покупця, жіночка жваво підскочила до мене зі словами: «Чего вам, дєточка?» Мій прискіпливий погляд усе ще не знаходив серед розмаїття різнобарвної правди хоч ковток українською — жодного заголовка рідною мовою на шпальтах. «Що можете запропонувати українською?» — цікавлюся. «Конєчно, є!» — суржиком запевнила мене продавчиня і професійним жестом звідкілясь дістала дві газети. «Вони дуже цікаві, — припрошує, невимушено переходячи на українську. — Сама інколи полюбляю їх читати!»