Розказувати про те, що в Криму найцінніші природні скарби — море, гори та заповідники, немає потреби. А ось поговорити про колізії, в які потрапив найбільший та найвідоміший кримський заповідник, варто.
Нещодавно Верховна Рада автономії конституційною більшістю проголосувала за впорядкування територій природно-заповідного фонду. Тепер, згідно з прийнятим рішенням, їх збільшать на 1%, що становитиме 6,8% загальної площі півострова. Якщо брати до уваги середній показник територій природно-заповідного фонду по Україні, який становить 5,9%, то кримські показники приємно дивують. 

Щодня десятки тисяч наших співгромадян з тими чи тими проблемами звертаються до найближчої до людей влади — сільських, селищних та міських рад. Причиною звернення може бути неякісна робота комунальників, необхідність отримати якусь довідку, потреба з’ясувати схему руху транспорту, участь у діяльності органу самоорганізації населення, бізнесові справи тощо.

Киянам, які переймаються виглядом свого міста, довго радіти з того, що правий берег Дніпра очистили від усілякого плавучого непотребу (готельчиків, офісів, ресторанів), не довелося. Усе це громаддя розіпхали по затоках лівобережжя подалі від людських очей.
Порозпихали, та не все. Одну чи не найбільш оковирну споруду, таку собі «хрущовку» на воді, примостили на найвиднішому місті — прямісінько біля мосту Метро. 

«Раз, два, три, чотири…» — хлопці та дівчата в білих футболках і спортивних штанах, вишикувавшись за зростом, рахують… ні, не махи руками і навіть не присідання, а власний пульс. Саме з цієї вправи тепер починається звичайний урок фізкультури в просторому спортзалі гімназії № 34 Подільського району столиці. «Ну що, як почуваєтеся?» — спершу цікавиться у своїх вихованців учитель фізкультури Михайло Решко і, переконавшись, що все гаразд, дає свисток — учні 11-Б повільним кроком прямують по колу.

У січні виповнюється 100 років із дня народження Анатолія Борисовича Ганькевича. Він був директором найбільших у Європі й світі суднобудівних заводів:  Суднобудівного заводу імені  61 комунара і Чорноморського суднобудівного заводу та організатором створення повнопрофільного авіаносного військово-морського флоту СРСР.

Восени у Березнівському районі на Рівненщині рідна мати(!) закопала в городі щойно народжене немовля та й пішла собі розпивати спиртне. Лише дзвінок сусідів до міліції врятував життя дитині, яка, схоже, народилася в трьох сорочках: адже в сирій землі вона пробула майже дві години…

У Рівному біологічна мати продавала свою дитину за 30 тисяч доларів і отримала за це… скільки б ви думали? Аж два роки позбавлення волі! 

Нам дуже важлива Ваша думка щодо змісту газети, яку Ви тримаєте в руках. Просимо Вас відповісти на ряд запитань і висловити свої побажання стосовно змісту «Урядового кур’єра». Виріжте та надішліть заповнену анкету на адресу редакції: 01008, Київ, вул. Садова, 1/14. Будемо вдячні за співпрацю і сподіваємося на взаєморозуміння.

Твердження голови Росспоживнагляду Геннадія Оніщенка про те, що український твердий сир, який експортується до Росії, насправді є сирним продуктом, збентежили не лише вітчизняних виробників, а й українські органи, які відповідають за якість та безпечність продукції. По-перше, заяву про «порушення» було поширено через ЗМІ, а не офіційні джерела. По-друге, в оприлюдненому списку «недобросовісних» виробників фігурують підприємства, які взагалі не експортують сир до Росії. По-третє, сам факт «викривальної» заяви дискредитує Державну ветеринарну та фітосанітарну службу. Тож голова служби Іван Бісюк, а також президент «Українського клубу аграрного бізнесу» Алекс Ліссітса розповіли про ситуацію та своє бачення проблеми.   

Сучасники називали його людиною енциклопедичних знань, праці й обов’язку. Свій природжений хист ученого, педагога, державного,  громадського, церковного і культурного діяча він однаковою мірою успішно застосовував як мовознавець та літературознавець, редактор  та видавець, перекладач та поет, ректор та міністр, православний митрополит та історик Української церкви. Важко сказати, в якій із названих сфер діяльності Іван Огієнко залишив найпомітніший  слід. Одне беззаперечне: він чесно і сповна служив українській справі, до останніх днів свого довгого й важкого життя не полишав подвижницької  діяльності на ниві відродження нації, в захисті, а згодом в утвердженні та розвої рідної мови, культури в цілому.

Постать Івана Огієнка вже реабілітована історією. Але вона ще глибинно не пізнана і не поцінована в Україні. 

Працюю в терапевтичному кабінеті амбулаторно-поліклінічного відділення медичною патронажною медсестрою  з туберкульозу. Хочу дізнатися: чи належить моє місце роботи до переліку структурних підрозділів протитуберкульозних закладів із високим ступенем ризику інфікування та захворювання на туберкульоз? І відповідно чи маю право у зв’язку із цим на певні грошові надбавки чи доплати?

Н. ГРИШКО, 
Чернігівська обл.