Компліментів Львову в мандрівника не бракує. Це не дивно: той, хто хоч раз побував у древньому місті, неодмінно в нього закохується. Гостинні господарі, звісно, вдячні за добрі слова, хоч адресовані вони не сучасникам, а тим, хто впродовж століть розбудовував Львів, закладав його площі, вулиці, творив, наче по нотах, архітектурний ансамбль міста.  

 Я — пенсіонерка, дитина війни, одинока. Раніше працювала сільською вчителькою. Понад 15 років доводилося викладати одразу в трьох класах, адже в сільських школах завжди не вистачає вчителів. І на старість спромоглася заробити собі лише мінімальну пенсію. Якщо купую необхідні ліки, на дрова грошей уже не вистачає. Знаю, що повинна отримувати пільги на житлово-комунальні послуги. Але хочу дізнатися, на які саме і в якому обсязі маю право.

Н. АНДРУШКО,
с. Чапаєвка Черкаської обл.

Той дзвінок пролунав о 10-й ранку. «Мамо, я в біді, допоможи! – проривався з ридань голос у телефонній трубці. – Набери з мобілки ось цей номер, тобі все пояснять»…

Чоловік із вказаного телефону відрекомендувався правоохоронцем і повідомив Ользі, що її син у районному РВВС столиці: побили з напарником хлопця, який у важкому стані в лікарні. Вона ледве не втратила свідомість: зовсім недавно почула по радіо, що саме з того райвідділу заарештували кількох міліціонерів за катування підозрюваних у злочинах. Незнайомець спитав, скільки в неї вдома грошей, бо, мовляв, доки він на чергуванні, карної справи ще можна уникнути за одну суму, а коли його змінить колега, вона значно зросте. Ольга кинулась до своїх заначок, мобілка озивалася кожної хвилини: «Ну що, скільки там?». «Доповіла»: 600 гривень і 50 доларів. Це все. Їй сказали, що треба ще 5 тисяч гривень. Тоді зірвала з шиї золотий ланцюжок із хрестиком: «Тільки не бийте сина!». 

Маю двох дітей, 4 і 10 років, розлучена. Отримую зарплату 1450 грн й аліменти 500 грн. Хочу дізнатися: чи може моя родина вважатися малозабезпеченою і чи маю я право через це отримувати доплату 60 гривень на кожну дитину щомісяця?

Т. СУС, м. Львів 

Тактика далеко не нова, але апробована не раз - щоб відвернути увагу від внутрішніх проблем та згуртувати свій електорат - потрібно знайти зовнішнього ворога й спрямувати весь гнів «посполитих» проти нього. Або хоча б продемонструвати перед власним народом, значна частина якого охоплена почуттям чи то патріотизму, чи то шовінізму,  що ти повністю розділяєш їх погляди. Можна, звичайно, погодитися з думкою, що у стосунках між Києвом і Кремлем є лише відстоювання кожною зі сторін власних економічних інтересів, якби не було очевидним, що економічні важелі Кремль використовує суто з політичною метою. 

Величне Різдвяне Богослужіння для жителів села Волиця-Древлянська Буського району Львівської області затьмарило зухвале пограбування храму Вознесіння Господнього. Із намісного ряду іконостасу зникли 4 ікони, датовані кінцем ХVII століття: образи св. Миколая, Богородиці - Одигітрії, Христа Пантократора та ікона Вознесіння Господнє. Всі вони намальовані одним із найвизначніших українських художників Жовківської школи іконопису — Іваном Рутковичем, творчість якого мала визначальний вплив на  західноукраїнський іконопис цього періоду. Зникнення робіт селяни помітили, як тільки відчинили двері храму. І відразу повідомили у Буський райвідділ міліції. А потрапили зловмисники до церкви, зірвавши навісні замки.   

Створення дієздатної виконавчої влади — одного з визначальних завдань плану модернізації нашої країни, впродовж  довгого часу істотно гальмувала відсутність сучасного ефективного закону про державну службу як основу основ системи державного управління. Бо стимулювати суспільний розвиток, планувати реальну і зрозумілу широкому загалу стратегію державного розвитку повинні не абстрактні органи влади, а безпосередньо ті, хто в них працює, — держслужбовці.  Відповідно, держава є для них роботодавцем, а будь-які відносини  між суб’єктами мають чітко  регулюватися й унормовуватися законодавством.

Вісім років поспіль в країні  тривала робота з підготовки нового закону, який би реформував державну службу з урахуванням вимог європейського законодавства. Після  ухвалення проекту в першому читанні  знадобилося ще майже півроку доопрацьовувати його, аби документ став законом. 10 січня 2012 року його підписав Президент України.

Які новації принесе цей законодавчий акт нинішнім і майбутнім державним службовцям, наш кореспондент цікавилася в голови підкомітету  Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Василя ДЕМЧИШЕНА. 

Творець перших космічних ракет Сергій Корольов згадував, що мрією про небо він загорівся ще в шестирічному віці під враженням побачених демонстраційних польотів авіатора Сергія Уточкіна. Вже навіть за це ім’я видатного одесита, який помер 13 січня 1916 року, заслуговує нашої вдячної пам’яті.  

Так уже повелося з давніх-давен, що в новорічні та різдвяні свята ми, незважаючи на вік і стать, чекаємо подарунків. А отримавши їх, щиро радіємо, бо відчуваємо, що нас люблять і шанують. Хоч буває й навпаки: вибраний кимсь нашвидкуруч подарунок, як, наприклад, попільничка для не курця чи цукерки тому, хто не вживає солодощів, нічого, крім гіркого осаду, не принесе.  

У тих, хто цікавиться історією і духовним життям, селище Воздвиженськ Ямпільського району на Сумщині асоціюється насамперед з іменем Миколи Миколайовича Неплюєва. Засновник тамтешнього Трудового братства, він залишив у європейському і світовому літописах свій яскравий слід і як теоретик, і як блискучий практик, котрий поклав в основу трудового повсякдення власні ідеї й постулати. 

З діяльністю цього формування, що офіційно існувало з 1889 до 1929 року, були добре знайомі Л. Толстой і Ф. Достоєвський, О. Блок і  В. Соловйов. Його феномен свого часу вивчали науковці Франції, Німеччини, Польщі, Сербії. Через братство пройшли понад п’ять сотень вихованців, серед яких композитор Павло Сениця, історик Павло Федоренко, селекціонер Семен Черненко, живописець-графік Микола Фурсей, поет Василь Басок та десятки інших. Вони принесли заслужену славу як Сумщині, так і Україні як державі. І сьогодні феномен М. Неплюєва викликає непідробний інтерес і захоплення, адже йдеться про неперехідні цінності, які не підвладні часові.