Завдяки поєднанню чеського слова pozor, яке означає увага, з українськими словами вийшов ось такий заголовок-каламбур. А чому — спробую пояснити.

Триває чергове щорічне заповнення е-декларації державними чиновниками різних рангів. Гаряча тема заполоняє ефір. Балачки навколо цього тільки й точаться серед людей з державними посадами і простих.

Зима в супрязі з лютим таки виявила на прощання свій буревійний норов, як кажуть, і дров наламала, і шкоди наробила в багатьох господарствах.  А ось весну зустріла лагідно. Святкові дні Стрітення Господнього і проводи зими (15—18 лютого) видалися напрочуд теплими й сонячними. За народними прикметами, весна має бути ранньою, але затяжною. У березні погода буває мінливою. Та тепла щодня додається. Народне прислів’я каже: «У березні вдень плющить, а вночі тріщить». Це означає, що заморозки можливі лише нічні. Упродовж місяця тривалість дня збільшується на три години, отже, земля прогрівається дедалі довше. Пробудження і оновлення природи невідворотні. Верба вкривається сріблястими котиками, ліщина — брунатними сережками, з-під залишків снігу до сонця тягнуться перші проліски.

У Верховній Раді підготували проект постанови, в якому названо прізвища всіх громадян України — заручників Кремля. Про це на міжнародному форумі «Кримський півострів: чотири роки опору» заявила перший віце-спікер парламенту Ірина Геращенко. Вона висловила сподівання, що проект постанови, де перераховано всіх політв’язнів і міститься вимога до Кремля про їхнє негайне звільнення, підпишуть усі політичні фракції парламенту, а проголосовано його буде цього тижня. Ірина Геращенко нагадала, що Європарламент уже ухвалив аналогічну резолюцію.

За даними обласного департаменту соціального захисту населення, на Луганщині майже 6 тисяч учасників бойових дій. Особливої уваги потребують родини загиблих, їх в області 36. Основні проблеми, з якими звертаються до органів влади, — житло, медичне обслуговування і працевлаштування. Та чи дає змогу нинішня законодавча база всебічно допомагати учасникам АТО та їхнім родинам? 

Коли мобільний телефон голосно підказав, що до мене нарешті озвався давній знайомий, який перебуває у тимчасово окупованому Донецьку, я дуже зрадів. Ми домовилися зустрітися у Слов’янську, але через брак зв’язку по той бік лінії розмежування якийсь час не спілкувалися. А цей дзвінок свідчить, що він уже приїхав на нашу територію. «Ви де?» —гукаю після привітання. «На вокзалі, — оптимістично гуде у відповідь. «У Костянтинівці? –– нетерпляче уточнюю. –– Чи вже у Краматорську?» — «Якби… У Донецьку на вокзалі!» Пауза. Він зрозумів моє здивування і переможно гукає: «Чуєш мене? Тут, виявляється, є зв’язок. Ось відразу з першої спроби до тебе дістався». 

Уявіть себе бійцем українських Збройних сил. Зима, січень. Донеччина, лінія фронту. За 800 метрів — позиції орків. Сидите у бліндажі, який вас і гріє, і від куль-осколків захищає. Або ведете спостереження з надійно облаштованого окопу. Аж тут і траншеї, і бліндаж починає затоплювати чорна юшка невідомого походження. Тож маєте вибір: або втонути в ній, або вилізти на поверхню перед очі ворожих стрільців.

Як зберегти талановиту молодь та її потенціал, щоб такий симбіоз працював на розвиток нашої країни? На це та багато інших непростих запитань намагалися знайти відповіді студенти й викладачі Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», переможці олімпіад, вихованці Малої академії наук і молоді вчені разом із Президентом Петром Порошенком.

Візит до лікаря — справа неприємна. І не лише тому, що до нього ходять тоді, коли щось болить, а ще й тому, що це забирає занадто багато часу. Адже одна справа прийти, інша — потрапити. Навіть якщо прийти завчасно. Оскільки завжди є так звані свої, яких без черг проводять колеги-лікарі в кабінет. І саме ці люди полюбляють поспілкуватися з лікарем якомога довше — хвилин зо 30 чи й 40.

У першій частині допису ми розповідали про корупційну схему вимагання грошей в аграрних підприємств Львівщини шляхом порушення проти них кримінальних справ нібито про самозахоплення землі. Насправді аграрії обробляли землі з дозволу сільських рад, тобто могло йтися про неправильне оформлення документації, перевищення повноважень — це адміністративні порушення, але аж ніяк не кримінальні злочини. За закриття справи у сільгоспвиробників вимагали хабарі. Якщо ті приставали на пропозицію, замість них винним обирали ходака, сторонню людину, яка погоджувалася взяти на себе провину. 

Зміни у Воєнній доктрині, новітні завдання, що постають перед промисловістю, потребують осучаснення підходів до роботи Укроборонпрому. Тому й постала потреба змінити керівництво цього державного концерну. Наглядова рада, очолювана відомим науковцем Михайлом Згуровським, запропонувала на цю посаду кандидатуру Павла Букіна (раніше він працював генеральним директором ДК «Укрспецекспорт»). Пропозицію підтримали і уряд, і Президент, який особисто представив нового керівника концерну.