Ми повернулися до помешкання тоді, коли надворі вже почало сутеніти. Господар квартири, оцінивши мікроклімат, заспокоїв: «Зараз увімкну опалення!» — «У вас що, автономне?» — купився я на його обіцянку, знімаючи вогкі від осіннього дощу куртку й черевики. «Ще й яке! — гукнув він, вмикаючи… телевізор. — Послухаєш наших керівників про своєчасний початок опалювального сезону, хоч трохи стає тепліше». Минав восьмий день від офіційного початку опалювального сезону.  

Три місяці окупації Слов’янська стали тим періодом, що змусив багатьох містян визначитися з відповіддю на запитання: «Хто ти?» Вона вклалася у дві короткі фрази: «Я людина. Я громадянин України». Адже поставлені на межу життя і смерті, незалежності й окупації, люди раптом зрозуміли: можна легко втратити рідне місто, власний дім та близьких. Тобто все те, що є Батьківщиною. І тому не дивно, що після визволення Слов’янська у липні 2014 року тут відбувся сплеск громадянської активності.

Відомий вираз знаменитого американського письменника Марка Твена «Земля — найдорожчий товар, адже вона більше не виробляється». Отож якщо занапастимо землю, то другої взяти ніде, хіба на інших планетах. Чекають нас там, аякже! 

У невеликому місті Бар вулиця Григоровичів-Барських виблискує на сонці свіжим асфальтом, а обабіч неї — тротуар із сучасної плитки. Таких змін, які створюють зручності жителям, останнім часом тут сталося чимало. І це природно, адже бюджет зріс у рази. Тож змінюється на краще життя громади і закладається перспектива комплексного розвитку території на наступні роки. 

Серед учасників Національного форуму «Три роки внутрішнього переміщення: виклики та вдалі практики інтеграції», організованого Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб і Проектом Ради Європи «Посилення захисту прав людини внутрішньо переміщених осіб в Україні», який проходив у Києві, вдалося зустріти чимало цікавих особистостей. Одні розповідали, як, зіткнувшись із горем, аналізували прожитий відтинок часу далеко від рідних домівок.  

Х Міжнародний інвестиційний форум «Таврійські горизонти: співпраця, інвестиції, економічний розвиток», який нещодавно відбувся у Новій Каховці Херсонської області, прийняв рекордну кількість гостей та учасників — 750. Серед них були делегати від іноземних торгових представництв і великих компаній, інвестори і бізнесмени, дипломати і державні посадовці, представники міжнародних організацій країн — членів ЄС. 

У селах Мельниківці, Ометинці й Червоному разом понад півтори тисячі жителів. Ця найменша в країні сільська ОТГ розташована у вінницькій глибинці, на значній відстані від районного та обласного центрів. Якщо десь нині нарікають на проблеми, то в ній згуртувалися і крок за кроком будують свою дорогу до добробуту. Фундамент для розвитку — земля, до глибин історична, що пахне хлібом і молоком. Саме відповідальність за малу батьківщину дає змогу громаді ефективно поєднувати переваги урядової реформи з децентралізації  з благодійністю соціально відповідального бізнесу. Центр обговорення ідей і прийняття рішень — сільська рада, депутати  і члени виконавчого комітету якої працюють у виробничих структурах і закладах соціальної сфери. Це дає добрий результат. 

Колишня жителька Донецька Владислава Козлова, яка у зв’язку з воєнними діями переїхала в Катеринопільський район, що на Черкащині, недовго думала, чим зайнятися на новому місці. Звичайно ж, перукарськими послугами — цю професію набула ще в Донецьку. 

Щодня проходжу повз невеличке приміщення, в якому не змовкають швейні машинки: дві усміхнені жінки, Ольга Чепурко та Лілія Косік, тут постійно за роботою. «Це справжні майстрині: подивіться, як уміло дали друге життя моєму костюму, що вже став замалим, — новий сьогодні дуже дорогий. Навіть порадили, яку тканину докупити і де вона дешевша» — поділилася одна з клієнток. 

 Хмельницький міський голова Олександр Симчишин повідомив про припинення викладання російської мови у школах міста. Відтепер у Хмельницькому, заявив чиновник, не буде жодної школи і класу, де б вивчали російську мову. «Далі ми беремося за факультативи. Прошу розуміння й підтримки, бо одномоментно виправити ситуацію неможливо», — сказав пан Симчишин.