Миколаївська обласна влада і Рада волонтерів постійно допомагають вимушеним переселенцям зі сходу країни. Днями голова облдержадміністрації Вадим Меріков і волонтер Ольга Малярчук відвідали багатодітну родину Ленивих. Олена, її чоловік В’ячеслав та троє діточок виїхали з Донецька ще торік улітку.

— 6 серпня 2014-го неподалік від нашого будинку скинули бомбу, це нас дуже налякало. До вибухів уже звикли, але тоді справді злякалися за дітей і виїхали буквально через день, — розповідає Олена. — Три місяці перебували в Мелітополі, а 25 жовтня переїхали в Миколаїв. Сподівалися, що не надовго і з’явиться шанс повернутися додому. Але, на жаль, поки що не можемо. 

Ще 16 жовтня 2013 року виконком Житомирської міськради задовольнив клопотання Генерального консульства Республіки Польща у м. Вінниці про встановлення пам’ятника Ігнацію Падеревському — видатному польському державному діячеві та всесвітньовідомому музиканту-віртуозу. З подачі нині вже відправленого у відставку міського голови Житомира Володимира Дебоя рішення ухвалили без громадського обговорення і навіть затвердження сесії міськради. Мотиви цілком зрозумілі, бо ні житомиряни, ні депутати навряд чи погодились би на встановлення у центрі міста монумента людині, яка була не лише видатним митцем, а й очолювала уряд Польщі у період збройної агресії проти Західноукраїнської Народної Республіки та окупації поляками Галичини. 

Народився Петро Тимофійович 12 липня в с. Заброди на Харківщині. Життєві випробування навчили юного Петра любити рідну землю, наділили його працездатністю, почуттям відповідальності та громадянського обов’язку. І в цьому не останню роль відіграв комсомол. Уже в 1939-му він був секретарем Сумського, а з вересня — першим секретарем Станіславського (Івано-Франківського) обкомів ЛКСМУ. Саме тоді він почав довіряти свої думки друкованому слову, що згодом набуло форми безперервної дослідницької роботи: статті, фундаментальні праці. Їх понад 600.

Минуло понад рік із дня, коли народ України заявив на весь світ: в ріднім краю панувати не дамо нікому. Але, на жаль, зміни на краще відбуваються надто повільно, бо чиновники, поставлені охороняти державне майно пильніше, ніж власне, його розкрадають.

Як фахівець у галузі земельних відносин кажу передовсім  про основне національне багатство — землю, право на яку набувають і реалізують громадяни, юридичні особи та держава виключно відповідно до закону.

Недавно на українських сайтах вакансій з’явилося повідомлення такого змісту: «У російське онлайн-видання на проектну роботу потрібен журналіст. Тема роботи — пошук і аналіз доказів про порушення прав людини в Україні й переслідування з політичних мотивів. За підсумками роботи планують випустити доповідь і представити його світовій спільноті. Робота виключно в правовому полі і не має пропагандистських цілей та завдань. Цікавлять тільки реальні факти. Перевага надається журналістам, які  мають змогу  взаємодіяти із правоохоронними органами України та місцевими громадськими організаціями. Робота за контрактом. Оплата обговорюється індивідуально». 

Останнім часом у діяльності Генпрокуратури з’явилось немало такого, що можна охарактеризувати словом «уперше»: вперше затримані високі чини відомства, вперше під час їхнього затримання спецназівцям довелось виламувати двері в кабінетах чиновників тощо. Притому цих «уперше» було стільки, що серед громадян України навіть з’явились ті, хто сумнівався у законності цієї операції, і — навіть розмови про кримінальне провадження проти заступника Генерального прокурора Давида Сакварелідзе. 

ДАІ міста Києва до кінця цього тижня припинить виконувати свої функції. Про це на прес-конференції розповіла перший заступник міністра внутрішніх справ України Ека Згуладзе, зазначивши, що всі обов’язки інспекторів виконуватимуть патрульні поліцейські. За її словами, ті патрулі ДАІ, які зараз несуть службу на дорогах столиці України, — це «внутрішнє пересування». 

Днями до чергової частини Володимир-Волинського міськвідділу внутрішніх справ надійшло повідомлення про про те, що із собору Різдва Христового вкрадено пожертви прихожан на лікування дитини.

Працівники міліції — честь і хвала їм! — досить швидко встановили фігурантів злочину. Під білі рученьки взяли раніше судимого  41-річного чоловіка без постійного місця проживання та його спільника — 22-річного злодія зі стажем. 

На 320 сторінках видання, що днями побачило світ, — українська історія від появи людини на наших землях до найостанніших подій. «Більшість карт абсолютно нові, йдеться і про нинішній час — події на Майдані та в зоні АТО», — розповів журналістам на презентації видання директор видавництва «Мапа» Микола Сухенко.

За словами автора-укладача атласу Юрія Лози, який ретельно працював над добором матеріалів упродовж багатьох років, на створення історичних атласів його свого часу надихнув знаний український історик Ярослав Дашкевич. «Ми разом працювали над відтворенням карт Боплана, й він став для мене людиною, яка підштовхнула до цих проектів», — сказав він журналістам. 

Рік тому українські міста Слов’янськ і Краматорськ було визволено від російсько-терористичних військ. Уже рік над ними гордо майорить наш національний прапор — символом незламності й волі народу, прагнення жити у власній країні за цивілізованими демократичними, а не принесеними на бандитських багнетах, законами.

Переосмислювати цю подію ще належить військовим аналітикам і цивільним експертам, з’ясовуючи причини й наслідки окупації цих міст зокрема і частини Донбасу загалом. Робити висновки, щоб у майбутньому не наступати на ті самі граблі.