І без того невеликий авторитет української міліції у суспільстві після нищівної критики, пов’язаної з останніми подіями у Врадіївці, знизився до мінімуму. Через двох покидьків у міліцейській формі складається негативне враження про роботу всієї системи. З вини нелюдів негативне ставлення буде і до тих, хто чесно і сумлінно виконує свій обов’язок з охорони громадського порядку. Як повернути довіру до людей у суспільстві, що для цього потрібно зробити? Ці питання — в компетенції МВС України.  

З інтервалом у кілька днів Суми сколихнули дві трагічних новини. Спершу помер 13-річний хлопець, якому лікарі «швидкої допомоги» встановили неправильний діагноз. Згодом — пішов із життя 42-річний городянин, який працював на присадибній ділянці і якому під пекучим сонцем стало зле. Доки прибула карета «швидкої допомоги», чоловік уже не дихав…
Враховуючи трагічність дитячої смерті, голова Сумської облдержадміністрації Юрій Чмирь зажадав детального розслідування справи, за результатами якого винні неодмінно повинні бути покараними. Та й другий випадок мимоволі викликає тривогу і побоювання: а чи не може опинитися на місці потенційної жертви «швидкої допомоги» будь-хто з дорослих чи юних сумчан? 

 Хтось із мудрих якось сказав: усі народжуються талановитими — кожна дитина по-своєму. Але сповна реалізовують свої здібності одиниці.
І навряд чи знайдуться аргументи проти цього твердження. Згадаймо кожен власні шкільні чи студентські роки і тих ровесників, які подавали велетенські надії — у співі, малюванні, літературі, спорті, скульптурі, дизайні. І де вони тепер? Одних засмоктала побутова трясовина, другі не витримали творчої конкуренції і зійшли з дистанції. А третім фатально не поталанило у фінансовому плані: хоч як мудруй, а без грошової підтримки розвиватися ой як нелегко. 

Ще кілька років тому тенденція масового переїзду з Києва до міст-супутників – Бучі, Ірпеня, Вишгорода чи Вишневого – була непомітною. Нині жителями передмістя у 20-кілометровій смузі стали сотні тисяч колишніх киян. І, прогнозують експерти, найближчими роками ця цифра має потроїтися. Зросла й кількість новобудов. Лише в Ірпені працює з десяток компаній, які сукупно щороку зводять до 100 тисяч квадратних метрів житла. Тож за кілька років тут має з’явитися близько 400–500 тисяч квадратів нових помешкань. Це — закономірний результат попиту, що зростає на приміське житло не лише в столиці, а й у решті великих міст країни.  

У приймальному відділенні лікарні Національного наукового центру радіаційної медицини всі пацієнти проходять дозиметричний контроль. Спеціалісти звернули увагу на те, що кількість людей, які отримали внутрішнє опромінення, зростає. Причина проста: пацієнти вживають забруднені радіонуклідами продукти. Здається, таких має бути найбільше з районів Чорнобильської зони. Аж ні –– першість утримують жителі… столиці. 

Уже не вперше в «УК» порушується досить актуальне питання щодо роботи Державної атестаційної комісії України. Публікації колег читаю з цікавістю, тим більше, що маю великий досвід роботи у цій царині, а також у підготовці кадрів вищої кваліфікації. Тому хочу поділитися своїм баченням подальшого поліпшення роботи цієї установи.

Передовсім про підпорядкування організації. Вважаю, найдоцільнішим створення окремого комітету, який би розробляв стратегічні напрямки в різних галузях науки з тим, аби дисертанти обов’язково враховували ці рекомендації при плануванні таких робіт. Також має бути обов’язковий контроль за виконанням цих досліджень, а також досконале вивчення і затвердження як докторських, так і кандидатських дисертацій. Це в жодному разі не принижує ролі спеціалізованих вчених рад вишів, а примушує їх принциповіше оцінювати дисертаційні роботи. 

Старовинні дерев’яні храми Закарпаття — знаки будівельної майстерності й естетики стародавніх зодчих, залишені ними на цій землі, а ще — свідчення віри і духовних поривань краян. Останніми роками замість повномасштабних мурованих церков і соборів дедалі частіше зводять невеликі дерев’яні, виконані в традиціях минулих часів, церковці. 

Коли була нареченою, у моду ввійшли гороскопи. І мої подружки захоплено випитували у своїх кавалерів, хто вони за знаком зодіаку, східними таблицями, а то й за календарем друїдів. Нині молодь більше довіряє цифрам. І за справу береться майже професійно, як це зробили студентки Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.
Майбутній психолог Христина Скорик, досліджуючи гендерні тенденції, опитала півсотні респондентів і з’ясувала, що чоловіки хочуть бачити жінку швидше домогосподаркою, а ось пані віддають перевагу кар’єрному зростанню над сімейними клопотами. 

Якось на одному з центральних телеканалів демонстрували відеосюжет про помічників народних депутатів. Журналісти намагалися провести розслідування: скільки помічників у нардепа й чим вони займаються? Скільки коштів потрібно на їхнє утримання? На жаль, конкретних відповідей на поставлені запитання телеглядач так і не отримав. З вини самих депутатів, які у категоричній формі відмовлялися спілкуватися на цю тему. Дехто з них навіть образився на представників мас-медіа через «незручну» тему.
Чим же насправді займаються помічники нардепів і хто вони? Цим питанням переймалися кілька громадських організацій. 

На освітянській ниві були дві новації, майже не помічені і зовсім не оцінені ні владою, ні широким загалом. А шкода, оскільки йдеться про локальні ініціативи як пошук відповіді на глобальний процес.
Перші з них років 10-15 тому запропонували викладачі педагогічних університетів. У малокомплектних школах не вистачало навантаження педагогам. Аби зробити професію вчителя привабливішою, такою, що дає змогу заробляти і жити в селі, ініціатори пропонували інтегрувати професію вчителя і фахівця аграрного профілю. Приміром, викладач природничих наук за бажанням міг одночасно освоювати фах зоотехніка або агронома. Отже, міг би працювати і в школі, і на виробництві.