За підсумками позачергового засідання уряду в середу Прем’єр-міністр Денис Шмигаль повідомив у соцмережах, що Кабінет Міністрів ухвалив постанову, яка унормовує доплати під час війни усім, кого залучено до захисту України. «Робимо все, щоб кожен, хто захищає Україну від російських окупантів, відчував підтримку й допомогу держави», — наголосив він.

 Світ уже впевнився, що українці — високопатріотична нація. Наші громадяни з початком повномасштабної війни росії проти України стали на захист рідної землі від кремлівських терористів, убивць, і продовжують самовіддано захищати Батьківщину, здобувати їй перемогу, знищуючи окупантів. У відповідь і держава повинна дбати про те, щоб люди, які виконують свій військовий обов’язок, могли отримувати всю належну підтримку й допомогу, а ті, хто його виконав, — якнайшвидше повернулися в цивільне життя й працювали на благо країни.   

 На Полтавщині розробляють Програму комплексного відновлення території Полтавської області та територій територіальних громад. Ця робота перебуває під постійним контролем обладміністрації. Днями заступник директора департаменту ОВА головний архітектор області Ірина Особік на нараді доповіла про зроблене в цьому питанні.

 У Марійському духовному центрі «Зарваниця» на Тернопільщині вже увосьме організували всеукраїнський пленер «Тобі, Богородице!». Зазвичай це живописний чи іконописний захід, хоча один з них було присвячено скульптурі. Нинішня мистецька подія теж мала особливість — уперше її учасниками стали лише художниці. Щоправда, очолив цей прекрасний колектив ініціатор пленеру заслужений художник України Микола Шевчук. 

Аж 757 років! Саме на такий період, за підрахунками деяких експертів, розтягнеться процес розмінування України, якщо участь у ньому візьмуть не десяток ентузіастів, а 500 команд саперів. Також фахівці нагадують, що масштаби і концентрація протитанкових, протипіхотних мін, бомб, ракет та снарядів, які не розірвалися, на нашій території більша, ніж у втомлених війнами Афганістані чи Сирії.  

 Як на непростому шляху України до Євросоюзу не допустити звуження трудових прав та соціальних гарантій для людей, які працюють, навіть за умов воєнного стану? Відповіді на це непросте запитання спільно шукають профспілки, місцева влада та роботодавці Рівненщини. Попереду — велика відбудова зруйнованої ворогом країни, тож наш людський капітал нині на вагу золота, переконаний голова Федерації профспілок Рівненської області Микола ШЕРШУН.

 Повномасштабна війна, яка майже півтора року триває в Україні, стала серйозним випробуванням для вітчизняної системи місцевого самоврядування, а особливо в тих районах і областях, що опинились в окупації. На жаль, далеко не всі органи місцевого самоврядування і посадові особи виявилися готовими до цього випробування та з гідністю його пройшли у складних ситуаціях. В умовах війни логічно і цілком виправдано виникла потреба зміцнити владну вертикаль, що пов’язано з необхідністю збереження суверенітету й територіальної цілісності України. 

 У бізнесовому та підприємницькому середовищі Сумщини ім’я Богдана Мосунова відоме та значиме. Засновник кількох ТОВ, зокрема «Консалтинг МСБ», «Експертиза. Консультація. Аналітика» та «Здоровий стиль життя», ФОП — діяльність бізнес-консалтингу, активний учасник інших громадських та бізнесових об’єднань і структур, він вважається незаперечним авторитетом в економічній галузі. Сьогодні Богдан Мосунов — співрозмовник кореспондента «Урядового кур’єра».

 Відомий український публіцист, письменник і журналіст Віталій Портников тричі номінувався на Шевченківську премію — 2017-го, 2019-го, а 2023-го став її лауреатом.
У професійній журналістиці він давно, 40 років, упродовж яких у цій сфері відбулися зміни, котрі навіть важко з чим-небудь порівняти. Простий приклад: ми ведемо цю розмову, коли журналіст сидить в редакції, а пан Віталій їде в потягу... Нині на таке не звернули б уваги, а 1983-го — якась ненаукова фантастика. 

 Якось узимку біля одного із супермаркетів побачив, як людина в колісному кріслі намагалася заїхати крутим пандусом до приміщення: він то долав кілька обмерзлих метрів, то знову скочувався. На пропозиції допомогти категорично відмовлявся — мовляв, хоче впоратися самостійно. Аж доки підійшов чи то знайомий, чи то сусід, який запропонував купити все, що потрібно. Чоловік погодився, дав гроші і хвилин за десять мав у візку необхідні продукти. Випадок явно нетиповий, тим паче в цьому торговельному закладі пандус невдовзі переобладнали, зробивши його більш пологим.