Третього грудня — Міжнародний день інвалідів. Ця дата покликана привернути увагу спільноти до потреб цих людей. Втім, в інші дні їм теж потрібні увага, розуміння, захист їхніх інтересів. Пересуваючись містом, заходячи до супермаркетів чи поліклінік, переходячи дорогу чи спускаючись у підземку, не всі знають, що є люди, котрим надто складно даються усі ці переміщення. Їх у нашій країні понад три мільйони. Наші міста — від столиці до невеличких населених пунктів — досі не пристосовані до вільного та зручного пересування громадян з інвалідністю. Особливо гостро це відчувають на собі незрячі та люди на візках. 

Цього ранку на моніторах школярів комп’ютерного класу буде зазначено: «20 грудня 3210 року. Тема уроку: «Битва на Кальміусі». Саме так з подачі істориків зватимуть у майбутньому події, відомі нам як АТО, гібридна війна чи тимчасова окупація певних територій Донбасу. І навіть безнадійні двієчники впевнено відповідатимуть: головною причиною поразки і захоплення проросійськими варварами ХХІ століття Донецька та інших населених пунктів Донбасу став жахливий період політичної та олігархічно-кланової роздробленості України. Тобто орди знавіснілих маргіналів і раті регулярних військ сусідньої агресивної імперії, які цинічно порушили наш державний кордон, виявили головне слабке місце тодішньої України — розпорошеність і брак єдності. 

Жителі прифронтових населених пунктів Донеччини знову стали заручниками так званого перемир’я. Цього разу обстріли, які почастішали, залишили без водопостачання людей по обидва боки лінії розмежування. Зокрема через бойові дії однієї ночі було знеструмлено насосну станцію першого підйому Південнодонбаського водогону і припинено подачу води одразу на п’ять фільтрувальних станцій, які забезпечують питною водою населення десятка міст та прилеглих селищ і сіл. Причому обстріли не були випадковими, а тривали всю ніч, і весь цей час працівники станції змушені були переховуватися у бомбосховищі. Тільки вранці їм вдалося скористатися відносним затишшям та відновити подачу води на фільтрувальні станції. Значно драматичніше розгорталися події на іншій потерпілій від обстрілів території: після пошкодження ділянки водогону «Горлівка — Торецьк» великого діаметру — 900 міліметрів — сталося повне припинення постачання води до міст Торецьк, Залізне та довколишніх селищ. 

Нині Україна перебуває у геополітичній точці біфуркації, або перед своєрідним моментом істини. Не лише у конфлікті з Росією, а й у багатьох міжнародних процесах, які, серед іншого, впливають на логіку розвитку подій української ситуації, породжують нові виклики українській державності та національній безпеці. Таких висновків дійшов радник Президента України, директор Національного інституту стратегічних досліджень Володимир Горбулін у недавніх публікаціях. На його переконання, ключове питання в тому, будемо ми при цьому фоном світового процесу чи одним із суб’єктів.  

Укотре беру 11 клас і вкотре від батьків і дітей чую одні й ті самі питання, які залишаються без відповідей. Перше і найголовніше: чому результати ЗНО з певних навчальних предметів зараховують як результати державної підсумкової атестації в школі? Таку практику було започатковано 2007/2008 навчального року. Однак тоді, на відміну від нинішніх випускників, учні мали змогу не погодитися з оцінкою за дванадцятибальною шкалою, виставленою за тест з української мови, хоч у тесті були питання і з літератури. Аналогічне було і з іншими навчальними предметами. Інші ж у письмовій формі просили зарахувати результати ЗНО як результати ДПА. Саме того навчального року вчителі-предметники зітхнули з полегшенням: уперше їм не треба було перевіряти стоси переказів, вислуховувати відповіді випускників. Проте вже за рік ЗНО і ДПА в школі повністю розмежували, мотивуючи це тим, що школа не повинна мати ніякого стосунку до УЦОЯО, отже вчителі-предметники знову почали проводити звичні ДПА, результати яких фіксували в додатку до атестата. 

«З такими лісниками природоохоронці точно будуть дружити, а не ворогувати», — заявили екоактивісти після ознайомлення з роботою Тетерівського лісгоспу на Київщині зі створення охоронних зон навколо гнізд рідкісних птахів. У цій держустанові до живої природи ставляться з повагою давно, а от іншим лісопідприємствам доведеться гуманізувати свою роботу, якщо не з доброї волі, то з примусу. 

Цієї середи Прем’єр-міністр Володимир Гройсман виніс на розгляд присутніх три теми: підвищення соціальних стандартів на 10% з 1 грудня, правила формування рахунків за житлово-комунальні послуги для громадян і фінансовий бік реформи охорони здоров’я. 

Кількість ріелторів в Україні поступово і неухильно зменшується. Так, приміром, у Києві за останні три роки їх стало вдвічі менше — у столиці працює 150 агенцій нерухомості з чотирма тисячами фахівців із нерухомості. Керівники різних галузевих асоціацій твердять, що ця професія стала практично вимирати, а люди шукають можливостей для купівлі-продажу квартир чи будинків на різних сайтах без посередництва ріелторів.

Справді, останнім часом такі ресурси надто популярні у населення. Проте, продаючи або купуючи житло без посередників, можна потрапити в халепу: знайдуться не виписані особи, житло може бути заставним у банку тощо. 

Професійне, а почасти й життєве кредо військових хірургів — не зашкодити. Їхня робота — особлива філософія. Від уміння фахівця блискавично приймати рішення і правильно використовувати золоту годину залежить, чи виживе поранений, чи вдасться зберегти його від каліцтва. Кожне врятоване життя для хірурга — це власна перемога. Особливо тоді, коли інакше як дивом ситуацію й назвати не можна.

Чи були готові хірурги до надання медичної допомоги у перші дні неоголошеної війни на сході країни? Чи достатньо було на той час фахівців і чи вистачало медикаментів та обладнання, щоб оперативно і кваліфіковано надавати необхідну поміч пораненим бійцям? Цим «УК» поцікавився у провідного хірурга Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (ГВКГ) полковника медичної служби Ростислава ГИБАЛА. 

Хто з нас не відає про мольфарів — карпатських чаклунів, знахарів, ворожбитів. Їхній світ — таємничий, незвіданий, поєднує світле й темне. На колір, сутність і справи гуцульських магів, що, з одного боку, наповнені світлом, а з другого — тьмяністю, неяскравістю, звернула увагу тернополянка Оксана Грицай, викладач відділення дизайну Галицького коледжу ім. В. Чорновола. І вирішила створити колекцію одягу, щоправда, суто жіночого. Тож назвала її «Мольфарка».