Обшук у Бібліотеці української літератури в Москві, арешт її директора Наталі Шаріної, затримання співголови об’єднання українців Росії Валерія Семененка і нарешті рішення Федеральної міграційної служби РФ про перереєстрацію українських громадян, які перебувають на території Росії, для «визначення їхнього правового статусу» — події невипадкові й тісно між собою пов’язані.

Атаку на культурний осередок українців у Росії інакше, ніж істерією, не назвеш. Адже керівництво Бібліотеки української літератури, навчене попередніми досвідами обшуків і перебуваючи під усевидющим оком ФСБ, намагається чітко дотримуватися драконівських вимог російського законодавства, щоб зайвий раз не наражатися на небезпеку. 

У Державній фіскальній службі кажуть, що така система дасть змогу скоротити на третину час перетину кордону, а головне — сприяє зниженню ризику порушень на митниці й зменшенню проявів корупції. 

«Коли сірник видається стовбуром — ото і є чистота» — така приказка побутує між жителями селища Варва на Чернігівщині, яка й слугує їм гаслом. Тут прибрано, як у доброї господині у світлиці. І віє отим приємним домашнім затишком, який вона створює для себе і своїх близьких. Причому хазяйновиті варвинці метикують і діють гуртом, визначаючи спільно, які справи потребують термінового втручання. 

До місця призначеної зустрічі він приїхав хвилина у хвилину, бо звик цінувати свій і чужий час. Акуратно поставивши яскраво-червоний мотоцикл, якого ніжно називає «китайчуком», відразу дістав цигарку. 

За повідомленням керівника обласної військово-цивільної адміністрації Георгія Туки, у перший день роботи пункту пропуску у Станиці Луганській в обидва боки пройшло понад 720 осіб. 

Начебто недавно «Урядовий кур’єр» відзначав своє 20-річчя, а сьогодні нам уже чверть століття. Для газети, що почала свій шлях у 1990 році, це немало. Ті, хто знає історію розвитку вітчизняного ринку друкованої преси та історію становлення урядового видання, пам'ятають, за яких часів народився «Урядовий кур'єр» і яке важливе завдання він виконував і виконує нині.

В Україні триває боротьба із двома головними ворогами: зовнішнім — російською агресією і внутрішнім — корупцією. Для подолання другого ворога потрібен передовсім справедливий суд. Хоч би як намагалися правоохоронні органи знайти й покарати злочинців, усі старання будуть марними, якщо суди їх виправдовуватимуть. Не секрет, що саме завдяки діяльності деяких служителів Феміди під сміхотворні застави виходять корупціонери, які використовують це як шанс уникнути відповідальності, зникнувши в невідомому напрямку. 

Політика й мистецтво, політика й література, культура, освіта, медицина… Ми настільки часто прив’язуємо це слово до різних сфер, що, попри волю, перетворюємо його на надреальне, надважливе, ба — навіть на єдине поняття, яке керує нами в цьому житті. Світ заполітизований. Він виштовхує суспільство у не зрозумілу для сприйняття ірреальну хмару. Вона розприскується вогкими краплями й нависає над схиленими головами українців, диктуючи ілюзорні правила гри, захльостуючи невидимими для ока нитками, регочучи незвичним для людського вуха тембром. Там, де панує політична надреальність, згасає остання іскорка справжнісінького й автентичного життя-буття українця.

Щасливий випадок звів мене із заслуженим художником України, видатним карикатуристом і співавтором Малого Державного герба Олексієм Коханом. За іронічних обставин ця світла людина наблизила мене до відповіді на запитання: чому політику та гумор майже не вживають в одному ключі? 

Кияни радо зустріли осінні дощі, сподіваючись, що небесна волога допоможе рятувальникам зупинити пожежі на торфовищах, і смог перестане душити. Та й усе Полісся з надією дивилося на небо — чадний присмак цього літа набрид усій північній Україні. Але насправді радіти поки що зарано. Адже навіть якщо залити водою таку пожежу зверху, всередині торфовище тлітиме й надалі. 

Допомога від небайдужих людей продовжує надходити до військових української армії. Небайдужі громадяни діляться з армією хто чим може. Почасти ця допомога стала адреснішою. Нещодавно благодійники завітали з подарунками до військової частини А0952. Її командир полковник Олександр Борисовський зауважує, що після візиту столичних бізнесменів арсенал захисту його підлеглих значно збільшився. Благодійники передали спецпризначенцям засоби спостереження (приціли, тепловізори) та засоби бронезахисту на майже 500 тисяч гривень — сума для військової частини захмарна.