У задоволенні соціальних потреб військових велику роль відведено органам місцевої влади. Чи завжди вони виявляються на висоті? Наш кореспондент поцікавився цим у чиновників обласного рівня різних відомств на Черкащині.

На мармурі і в серцях працівників та студентів вишу навіки викарбувались імена двох студентів і двох випускників ХНУ імені В.Н. Каразіна: Святослава Горбенка, Владислава Ковальова, Мирослава Мисли, Едуарда Ушакова. 

Спостерігаючи за роботою нашого парламенту, більшість українців ставить запитання: за що їм платять гроші? Складається враження, що чимало депутатів банально не ходять на засідання. А якщо й приходять, то для того, щоб поспілкуватися з журналістами в кулуарах чи побитися з колегою. Тому не дивно, що довіра українців до Верховної Ради на вкрай низькому рівні. Та й самі народні обранці дивуються поведінці деяких колег. 

Після «надцятої» спроби машиніст нарешті утрамбував електричку. Двері зачинилися, і потяг «Київ — Козятин» важко рушив з місця, показавши хвіст кільком десяткам пасажирів. Ті, не потрапивши до вагонів, посилали йому наздогін «міцні» слова. Мені пощастило втиснутися в цю електричку, і я, стоячи, як оселедець у банці, майже 50 хвилин їхав до Василькова. Дорогою шестивагонний переповнений потяг не міг затиснути всередину ще багато пасажирів на наступних станціях, бо ті, хто стояв у тамбурах і вагонах, боронили свою територію до останнього відірваного ґудзика на пальті. Дивлячись на все це, я шукав відповіді на одне запитання: «Скільки університетів потрібно закінчити і яким високооплачуваним менеджером потрібно бути, щоб правильно скласти графік руху електричок, розумно розподіливши на залізничних напрямках транспортні засоби?!» 

Після накриття 29 листопада 2016-го аркою зруйнованого четвертого блока ЧАЕС слова «Чорнобиль» і «небезпека» поряд стали траплятися у ЗМІ набагато рідше. А дарма. Чорний привид радіації й досі ховається не лише у зруйнованому блоці. Він скрізь, де були отруйні опади,  передовсім у зоні відчуження. Зрозуміло, всю її аркою не накриєш.

Проте захист від розвіяних навколо станції нуклідів усе-таки маємо. Нас захищає сплетіння коренів, розлогість крон, шурхотіння трав, шелест листя. Саме природа зони стала нашим щитом проти віддалених наслідків аварії на ЧАЕС. 

Ще з радянських часів Миколаїв здобув недобру славу міста наркоманів. На жаль, нині ситуація змінилася неістотно. Років із 30 тому міські наркомани були однаковими на вигляд: одягалися у велюрові кофтини, носили молдавські капці та кашкети-аеродроми. Вони збиралися групами, сиділи навпочіпки. Нинішні ж наркомани мають вельми добропорядний вигляд, якщо йдеться не про тих, хто у повній «відключці».  А ще раніше кололися, нюхали, курили, а нині вживають синтетичні наркотики. Об’єднує ж усіх їх те, що це ганебне явище для суспільства. А ще те, що саме суспільство і влада не завжди хоче бачити проблему. 

У Тернополі з’явилося ще одне місце, де говоритимуть пам’ять і правда української історії. Це інтерактивний музей бойових побратимів. Його створили самі атовці за сприяння міської ради. Експонатами стали особисті речі й трофеї воїнів.

На відкриття постійно діючої експозиції прийшли добровольці, волонтери, капелани, військовослужбовці. Найцінніші експонати тут — життєві історії самих бійців, які йшли на війну за покликом серця,  щоб боронити рідну країну від окупанта. 

Нещодавно на засіданні парламентського комітету з питань екологічної політики було презентовано проект Національної стратегії поводження з відходами, розробник якої — Міністерство екології та природних ресурсів України. Робота ще триває, але вже можна говорити, що стратегія містить європейські принципи розв’язання цієї проблеми і відповідає очікуванням суспільства.

Поділитися думками про доробок Мінприроди і відповісти на інші запитання, пов’язані з відходами упаковки, ми попросили голову Української пакувально-екологічної коаліції Володимира Слабого. 

Кілька тижнів тому голова батьківського комітету класу, де навчається моя дитина, запустила через вайбер таке опитування: чи бажають батьки, щоб із наступного року наші діти вивчали російську мову — один урок на два тижні  — за рахунок одного з предметів. Опитування проводили на прохання батьківського комітету школи, який з невідомих мені причин ще з вересня дуже переймається, як втиснути російську мову в програму української школи. Після філософських реплік на кшталт «рускій язик па-любому нужен, дєті же всьо равно абщаются, он ім блізок»,  «ну, еслі вмєсто фізкультури» вирішили  все-таки з’ясувати, який предмет має поступитися годинами російській мові. Виявилося зарубіжна література.  «Ой, тагда нєт», — таким, на щастя, був вердикт більшості мам. 

В Україні боротьба за незалежність фактично відбувається на двох фронтах: на сході країни та в міжнародних судах. І там, і там наша країна обстоює свою територію, інтереси постраждалих внаслідок бойових дій громадян, політичних в’язнів. Саме тому Україна подала чи не найбільше скарг до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та інших міжнародних інституцій. На якій стадії розгляду наші заяви, дізнавався «Урядовий кур’єр».